Пасічник Степан Марков - про своє медове господарство.
Для родини Маркових із Миколаївки серпень – місяць свят. Голова сім’ї Степан Степанович працював будівельником, шахтарем. І все життя займається пасічництвом. Тож вітають його у сім’ї і з професійними святами, і з Днем бджоляра. А його доньки та дружина – перші помічниці на пасіці і теж мають пряме відношення до шахтарської професії.
Степан Марков із онуками, донькою та дружиною
16-річним юнаком Степан разом з батьками з Волині переїхав жити в шахтарський край- в місто Павлоград. До цього вже навчався в училищі, де освоював майстерність каменяра. Пощастило хлопцю потрапити до будівельної організації Шахтобудівельне управління ( ШСУ -4) в одну з кращих бригад.
Згадує Степан із вдячністю бригадира Івана Хорошилова, який тримав дисципліну і вимагав високу продуктивність праці,
- Працювали з ентузіазмом, не було у нас місця ледарям і неробам, - згадує Степан. - Нашій бригаді довіряли важливі об’єкти.
Бригада працювала тоді в Першотравенську, будували житлові багатоповерхові будинки, школи, котельні, очисні споруди. І тепер Степан, проходячи вулицями міста, може з гордістю показати, який саме будинок будував він.
Бригада посідала перші місця в змаганнях і славилась гарними показниками. До молодих будівельників приїжджали фотокореспонденти з обласної газети, щоб зафіксувати їх під час роботи. Лишилися на згадку у будівельників світлини.
Бригада була комплексною – виконували майже всі види будівельних рокіт. За три роки роботи в бригаді Степан засвоїв, окрім основної – каменяра, ще 8 спеціальностей: кровельщика, монтажника, теслі, зварювальника та інші. Після роботи дружно займалися спортом – з будівельників була створена одна з кращих волейбольних команд міста.
Одружився Степан з Любою, жителькою села Миколаївка. Сподобався тещі серйозний працьовитий зять, то й вмовила вона його переїхати до них. Почали разом господарювати, - Коли народилися діти, на роботі до мене на «Ви» почали звертатися. А згодом профоргом обрали. Організовували ми й спортивні змагання, й свята, й відпочинок для сімей.
Степан Марков
Згадує Степан, як збирали макулатуру й металолом. А ще говорить про те, якою цінністю була книга. Коли подарували за перемогу в змаганні збірку поезій Івана Франка – радості не було меж. Із ностальгією згадує Степан той час, коли книга була кращим подарунком.
- Телебачення й відеофільми витіснили книги. А в нашій сім’ї й досі любимо читати: я – детективи, дружина – мелодрами.
Пропрацювавши 11 років на будівництві, Степан йде працювати на шахту. З 1992 року й до виходу на заслужений відпочинок його місце роботи була шахта "Ювілейна". У сфері обслуговування на шахті працювала й дружина. Зі зразковими рекомендаціями з будівництва Степана й тут ставили на відповідальні дільниці.
Як людина, що швидко захоплюється, людина енергійна й працьовита, після нелегкої шахтарської праці вдома продовжував займатися господарством – вирощував кроликів, фредок, нутрій.
І якось ненароком почав пасічникувати. Степан розповідає, що у батька його товариша була велика пасіка. Частенько батько прохав хлопців чи то перевезти вулики, чи то мед покачати. Не один раз говорив він: - Хлопці, а давайте я вам по два вулика подарую, та й займайтесь пасікою самостійно! Це й цікаво, і корисно, ще прибуток для сім’ї.
Одним словом, на третій рік вмовив бувалий пасічник хлопців. Так в 28 років Степан почав самостійно пасіку тримати. Поступово додавав вулики, вивозив на літо пасіку в поле. Приїздили до нього в гості товариші-шахтарі і висловлювали своє захоплення, як швидко Степан опанував нову науку.
А вже років за два до виходу на пенсію почав активно розширювати пасіку – докупив вулики і від 70 стало 140. Власним коштом поїхав на навчання, щоб до навичок додати здобутки науки. Там познайомився із досвідченими пасічниками та новими технологіями. З того часу Степан – активний учасник всіх виставок, семінарів, практичних зустрічей. Вчать на таких заходах і господарювати на пасіці і комерцією займатися.
- Ти гарний пасічник тоді, коли ти не лише зібрав якісний мед, а й зумів його реалізувати. Так нам говорять. Тож важливо налагодити зв’язки із закупівельними організаціями, - говорить Степан.
Бджолярство – ремесло затратне. Тримати невелику кількість вуликів невигідно. Степан говорить, що він щорічно здає закупівельникам до чотирьох тонн меду. Клопочеться, що цього року із-за погодних умов меду менше, а ціни - низькі. Європа закупила дешевий мед в Аргентині. І ціни на український мед впали. Нанесли удар бджолам хвороби та масові потрави.
Степан Марков
- З зими бджоли вийшли погано. А ось із сусідами-землекористувачами стосунки складися у мене добре. Пасіка зареєстрована в сільській раді. Чотири роки на одному місці стою з вуликами. Поряд знаходяться поля Андрія Сербена, Олександра Маркова, Селіванова. Вони завжди з повагою ставляться до мене, поперереджують, коли будуть обробляти свої поля. Хімікати купують високої якості, бджолам вони не загрожують.
Причиною масових потрав, які трапилися в районі, Степан називає дешеві й неякісні протруйники, які не лише знищують шкідників, а й приносять шкоду всім комахам, і особливо бджолам.
Буває, що навіть коли бджоли вижили, вони приносять мед із домішками антибіотиків. А такий продукт заборонений до продажу. Закупівельники беруть мед на пробу, аналіз показує склад меду, і від цього залежить його якість.
Степан купує ліки для бджіл у перевірених поставщиків. Говорить, що з українських виробників найкращі препарати для бджіл виготовляють в Харкові.
Пасіка Степана знаходиться далеко за селом. Зумів він облаштувати собі затишне житло, місце для викачки меду. У лісосмузі вирубав порослі, залишивши високі молоденькі дуби. Місцина впорядковане зручно для роботи й для проживання. Адже Степан все літо проживає саме тут, на пасіці. Охороняє бджолине господарство вірний собака.
На відпочинок приїздять доньки з онуками. А дружина Люба досконало володіє всіма навичками бджоляра, тож допомагає на пасіці чоловікові.
Родина Маркових щира, відверта й доброзичлива. Степан із захопленням може нескінченно розповідати про свою улюблену справу – пасічництво. А ще він вважає, що лише старанна праця може принести результати:
- Пора нам змінити погляд не життя. Не думати, що хтось за тебе зробить твоє буття кращим. Ніхто за тебе нічого не буде думати. Ніхто, окрім тебе, не знає, як краще. Треба просто працювати, дбати про свою сім’ю, свою громаду. І тоді в житті всієї України настане час розквіту.
