Бджільництвом Роман Корнілов цікавився з дитинства. Працює шахтарем, а вільний час проводить на пасіці.
Роман працює гірничим майстром на ШУ Першотравенське, має 22 роки шахтарського стажу. Робота не важка фізично, але виснажлива морально. Він відповідає за вивезення вугілля на-гора. Щоб лінія не зупинилася, треба завжди пильно стежити. Психічне напруження велике.
Роман Корнілов
Коли ж після виснажливого робочого дня приїжджає на пасіку, відпочиває душею. Відступають буденні клопоти, забуваються негаразди. Час на пасіці, немов зупинився, тече повільно.
Роман Корнілов та інші пасічники
Всю роботу виконує ретельно й старанно. Вивчивши традиційне пасічництво, Роман почав шукати свої власні способи оптимізації.
— Сьогодні технології не стоять на місці. І господарювати на пасіці так, як колись, неможливо. Змінюється все: вулики, інструменти. Намагаюсь застосовувати все нове, придбав вже багато новинок для роботи на пасіці. Роман — керівник громадської організації "Пасічники Петропавлівського району Дніпропетровської області". Організація офіційно зареєстрована в лютому цього року. Як говорить керівник, реєстрація згідно всім вимогам.
У організації є юрист, який супроводжує діяльність громадської організації, приготував всі нормативні акти, які регулюють діяльність організації. Стосунки в колективі базуються на принципах рівності, взаєморозуміння і взаємоповаги. Зараз в організації 20 пасічників. Переважно це молоді люди, які відносно недавно почали займатися бджолярством. Всі разом вивчають кращий досвід, діляться новинками.
Роман Корнілов
Як і всіх пасічників, громадську організацію тривожить питання масової потрави бджіл. Вихід вбачають у налагодженні діалогу між фермерами й пасічниками. Однією із причин вважають вихід на український ринок пестицидів, заборонених в Європі. Купити їх дешевше.
А шкода для бджіл велика. Розповідають, що їхні сусіди роблять протруєння дорогою отрутою білоруського виробництва. Щоб не було неочікуваних неприємностей, всі пасічники мають зареєструватися на території сільської ради. У сільській раді повинні знати, коли проходять роботи із протруєння.
Роман розповідає, що для оптимізації цієї роботи створено сайт GRAND EXPERT. На інтерактивній карті України може кожен зареєстрований пасічник позначити місцезнаходження своєї пасіки. Тоді фермер, поглянувши на карту своєї території, може знати про пасіки на ній. Автоматично висвітлиться номер телефону пасічника і можна відразу ж зателефонувати і повідомити його про планові роботи по протруєнню рослин.
Загрожують бджолам і шкідники, яких раніше не було. Кліщ став нищити й бджіл. За рік доводиться разів зо п’ять обробляти від нього. У деяких пасічників із зими не вийшли бджолині сім’ї саме через кліща.
Роман розповідає, що пасіку вивіз з дому вперше. Раніше вистачало медоносів у селі. У батьків на колишній сінокіс засіяв фацелією.
— Надзвичайно ароматний і смачний мед з цього медоносу. А ще цукриться по-особливому, стає немов желейним. До того ж мед з фацелії відомий цілющими властивостями.
Цьогорічні погодні умови змусили вперше його вивезти пасіку за межі села. Порадившись з іншими пасічниками, вирішили об’єднатися і виїхати за село Богинівку. Довго придивлялися й шукали місце для майбутньої пасіки. Знайшли справді чудову місцину на межі з Харківською областю. У лісосмузі понад балкою розмістилися п’ять пасік. Кожна по-своєму приваблива.
Вулики яскраво пофарбовані. У Романа вулики білого кольору з орнаментом. Говорить, доньки постаралися. Навколо — поля соняшнику, причому соняшник на цих полях цвіте в різний час. Лише відцвів на одному полі, зацвітає на іншому.
Пасічники підрахували, що соняшник ще буде цвісти протягом місяця. Волога з балки сприяє тому, що продовжують квітнути польові трави. Тож буде де літати й бджілкам. Ця місцина сподобалася пасічникам ще й тому, що тут є колодязь. Отже, буде й вода для бджілок.
Пасіка за межою села
Бригадиром обрали досвідченого пасічника Івана Семеновича Ткаченка. Окрім Романа Корнілова у бригаді петропавлівчани Анатолій Міщенко, Олександр Кузнєцов, Микола Яковченко. Нове місце всім подобається. Говорять, що в село повертатися з пасікою не хочеться, хоча й доводиться за 20 кілометрів їздити.
У кожного свій намет, де розмістився пункт для викачки меду. У день відвідин пасіки було людно: приїхали допомогти члени родини. З вуликів виймали рамки, переносили до наметів. У наметах крутилися медогонки, тоненькою цівочкою лився золотавий мед. Складалось враження ідеального світотворення.
Вголос висловлює свої думки Роман:
— Не перестаю дивуватися, як мудро влаштувала природа бджолину сім’ю. У кожному вулику своя ієрархія: є королева-матка. У кожної бджоли свої обов’язки. Є санітари, які слідкують за чистотою; розвідники, які знаходять медоноси і передають інформацію іншим бджолам; є охорона. Чужа бджола у вулик не влетить. Ніхто нікому не дає вказівок, а всі працюють і виконують свої функції. Задумуюсь: а чому у людському суспільстві не так?
Пасіка — це й час подумати, позгадувати, налаштуватися на майбутні справи. Роман ще й мисливець,
А дитячі спогади, які відклалися назавжди, стали ключовими у виборі життєвих цінностей.
— Мріяв, коли був маленьким, мати власну пасіку. Таким дивом здавався мені той сад, де квітли черешні, сливи, де господарював біля вуликів дідусь. Встигав дід поратися біля 300-х вуликів. Це тепер вже я розумію, що від пасіки він сили черпав. Бо на собі перевірив. Прийдеш із четвертої зміни — втомився, а коли на пасіку приїжджаєш — втому немов рукою знімає.
