Селищний голова Сергій Войнов та колишній начальник районного військомату Ігор Гуліцький товаришують давно. А вже понад шість років у них є спільне захоплення — пасіка.
Сергій — досвідченіший, бо його стаж пасічника 11 років. Ігор раніше лише споглядав, коли бував у товариша в гостях. А коли вийшов на заслужений відпочинок, вирішив теж зайнятися бджолярством. У найвіддаленішому куточку Петропавлівського району — селі Водяному — облюбували місце для пасіки жителі райцентру Сергій Войнов та Ігор Гуліцький.
Раніше вони щороку вивозили пасіку в лісосмуги біля поля. А потім, як самі зізнаються, життя кочівників набридло і товариші та однодумці-бджолярі вирішили для пасіки придбати будинок. У селі Водяному приглянувся дім, звичайний сільський будинок, під штукатуркою-«шубою» з великими вікнами та просторими кімнатами.
Все зберегли в автентичному вигляді, як говорить Ігор Петрович. Дім збудував механізатор, чоловік працьовитий і гарний господар. Будинок добротний. У спеку мов знахідка для пасічників — прохолодно й тихо.
На покуті — старовинні ікони. До них нові господарі додали й ікону святих Зосіми й Саватія, покровителів пасічників. У рамочці й молитва пасічників.
Сегргій Войнов та Ігор Гуліцький
Навколо садиби — луки, поля, лісосмуги. За будинком розмістилася пасіка. Місце затишне й благодатне.
Давню садибу нові господарі облаштували для життя, а головне для заняття пасічництвом. Збудували майстерню для викачки меду і погріб для зимівлі вуликів. Все зроблено добротно й професійно.
Вражає ерудиція пасічників. Ігор Петрович — відмінний екскурсовод по пасіці та приміщенні для викачки меду. Він крок за кроком, детально розповідає про роботу пасічника від початку сезону до зими, демонструє інструменти, якими користуються в роботі.
Сегргій Войнов та Ігор Гуліцький
Не приймає позицію, що треба зараз працювати, як діди наші працювали. Новатор у справі пасічництва, удосконалює те, що є і намагається придбати новітні прилади.
Із задоволенням демонструє електричний ніж, яким знімають з рамок воскові кришки. Ніж нагрівається і виконує потрібну роботу. А раніше звичайний ніж раз у раз занурювали у гарячу воду, щоб плавився віск. Особлива гордість бджолярів — сучасна медогонка. В неї за один раз можна розмістити 32 рамки.
— Це надзвичайно велика потужність, — ділиться Ігор Петрович. — За один день ми можемо викачати тонну меду. Раніше, як говорять старожили, у колгоспах таку кількість качали три дні.
Ігор Гуліцький
Така машина значно полегшила працю пасічників. А раніше до роботи залучали всіх членів сім’ї.
Цікаво й доступно, та все ж з науковою компетентністю про роботу бджіл розповідає Сергій Войнов: про устрій бджолиної сім’ї, про цілющі властивості меду. Мед вважає кращими ліками від усіх бід
— Якщо щоранку з’їдати чайну ложку меду й запивати трьома ковтками води, то взагалі ніяка хвороба не здолає, — дає поради Сергій Володимирович.
Він точно відповідає на всі запитання про шкідників і засоби боротьби з ними.
Бджолярством Сергій Володимирович займається 11 років, а Ігор Петрович — 6.
— Після 33-х років служби в армії отримав від держави матеріальну винагороду, ось на них і придбав пасіку, — розповідає Ігор Петрович.
Сегргій Войнов
А Сергій Володимирович додає:
— І увійшов в курс справи дуже швидко. Інші придивляються, купують одну бджолину сім’ю, експериментують. А він відразу ж придбав декілька вуликів. І почав впевнено працювати. Це була його ідея і будинок купити, і підсобні приміщення побудувати.
Військова виправка та досвід роботи Ігоря Петровича навчили діяти швидко й результативно.
— Приїжджаємо сюди й відпочиваємо, щоб попрацювати фізично, розім’ятися й сил набратися. Сьогодні прокинулися о четвертій ранку й почали косити бур’яни навколо своєї садиби.
Навколо садиби насадили саджанців липи — всього більше 400. Липу бджолярі називають найкращим медоносом. "Щасливі пасічники, коли неподалік липи ростуть".
Пасіка
Але лип у нашій місцевості небагато. Тож і вирішили вони насадити цілий липовий гай.
Щороку сіють між липами фацелію, її називають королевою медоносів. Коштує недешево рослина, до того ж однорічна, але смак меду дає своєрідний. Цінують тут і багаторічну рослину синяк.
Сегргій Войнов та Ігор Гуліцький
Знайшла собі місце серед насаджень навколо будинку і японська софора, медонос, що виділяє нектар саме в засушливий період. Тож придбану садибу пасічники Сергій Войнов та Ігор Гуліцький поступово перетворюють в дендропарк. Прикрашає двір висока багаторічна осика.
Із захопленням розповідають пасічники й про свою справу, й про світ природи, що їх оточує. Здається, вони знають все про кожну рослину, що росте на пасіці, і кожною рослиною захоплюються.
— Це наше принципове ставлення до природи й до пасічництва. Хочемо, щоб всі так ставились. Щоб Петропавлівщина славилася пасічниками.
Мріють Сергій Войнов та Ігор Гуліцький, щоб Петропавлівщина славилась пасічниками, щоб проводилися виставки пасічників, ярмарки меду та виробів із нього.
