Катя з усмішкою згадує і розповідає, як давно колись, ще у шкільні роки, вона прийшла до старшої подруги, яка народила дитину. Як на неймовірне диво дивилась Катя на немовля, а коли подруга дозволила ще й взяти дитя на руки – радості не було меж. Дивні незнайомі почуття охопили дівчину. Тоді й з’явилась ця мрія – мати ось таке чудове немовлятко!
- І ось ця мрія здійснилась: я – Мама! У мене трійко чудових діток, дві донечки і синок! Яке це щастя – мамам пояснювати не треба.
Олександр Британ з донькою
Створюючи сім’ю, Олександр і Катерина Британ не знали, що стануть багатодітною родиною. Все сталося само собою. А тепер по-іншому й не уявляють.
Згадує Катя, як у пологовому будинку вперше побачила свою крихітку. Малесеньке, зморщене, крихітне створіння. А спогади про перебуванні в пологовому будинку не із кращих. Породіллю лишили одну в кімнаті і сказали, що прийдуть, коли вже почнуться пологи. 12 годин переймів Катя переживала в цілковитій самоті, ніхто не радив, як краще налаштуватись на пологи. Коли ж почалися пологи, сил у Каті зовсім не лишилось. Лише крик народженої дитини повернув її в реальність, а очі наповнились сльозами щастя.
- Дівчинка, - сказали лікарі і поклали немовля мамі на груди. Катя обціловувала дитя, і була на сьомому небі від щастя.
Так з’явилась донечка Полінка. Молода мама дуже хвилювалася, боялася зробити щось не так. Міцно притискала до грудей донечку, щоб не впустити від втоми пологів.
А через рік – синок Роман. Непрості пологи й переживання не стали завадою й на шляху народження третьої дитини – донечки Мирослави.
Катя і її чоловік Саша – щасливі батьки. У них в будинку завжди шумно й весело. А ще тому, що у їхній родині обов’язки між батьками не діляться на мамині й татові.
- У кого є час, той і бере на себе відповідальність виконувати ту чи іншу роботу, - говорить Катя. – Саша завжди готовий замінити мене на посту біля діток. Він відмінно справляється і з нашою найменшенькою. Тому я не встигаю втомлюватись – у мене є надійний помічник, а у дітей – найкращий тато.
Олександр Британ з дітьми
Діти ростуть дружними, вчаться піклуватися про менших. Себе Катя називає строгою мамою, привчає до порядку й дисципліни. Діти звикли ділитися, вміють разом гратися. Катя розповідає, що коли мама сварить когось із дітей, плачуть всі разом.
Разом з мамою і татом діти люблять гратися конструктором, виготовляють вироби власноруч.
Катерина – мама дуже активна, і коло своїх інтересів не обмежує домашніми справами.
Вона відкрила приватне підприємство в рамках компанії «Фаберлік»
- Я люблю рух, спілкування. Я люблю свою работу.
Спілкуючись з людьми, я отримую заряд, прилив позитиву, навіть важко пояснити цей стан. Я допомагаю людям, консультую їх. Мене це надихає. Адже важливо знати, що ти потрібен людям.
Катерині вдається поєднувати роботу і домашні турботи. «Мамин час у дітей не відбираю», - говорить вона. Чоловік теж розуміє, що для неї важлива робота і згоден допомагати.
- Всіх трьох діток люблю безмежно, обожнюю кожного! І тому щастя мами – безмежне!
