Ох і мітли в’яже Григорій Іванович Булава! На всьому крайку, а то й в усій Дмитрівці, таких не знайдеш!
Мітла, як відомо, незамінна річ в домашньому господарстві. А вже в народі і в піснях, і в прислів’ях оспівана: «Нова мітла чисто заміта», «Нова мітла добре замітає, бо за собою нічого не лишає», «Нова мітла по-новому мете». Отож без нової мітли ні в державі, ні в приватній садибі просто нікуди. Звичайно, з’явилися нові сучасні засоби праці, зроблені за принципом традиційної мітли – пластмасова, силіконова і навіть, з металевими прутами. Та краще за мітлу, дбайливо виготовлену працьовитими руками з природних матеріалів, годі й шукати.
Григорію Івановичу – 75 років. Працював на шахті «Степова». А коли настав час виходити на заслужений відпочинок, задумався Григорій Іванович: чим же руки зайняти? Та людина працьовита завжди знайде заняття. Ось і спробував він мітли в’язати. Та так захопився, що вже й зупинитись не може.
З раннього ранку вирушає дідусь на велосипеді на заготівлю матеріалу. Для гарної мітли треба, щоб лозини були тонкими, міцними й гнучкими. Буває в пошуках такої лози від дому кілометрів на десять від’їжджає.
Повертається задоволений з в’язками лози, посміхається:
- Аж до Харківщини доїхав!
Вдома починає сортувати матеріал, дбайливо розкладаючи по купках. На цьому етапі до роботи підключається й дружина Ганна Василівна, коли вільна від домашніх клопотів.
Дружина підтримує захоплення чоловіка, говорить, що це важкий труд і неабиякий талант – мітлу зробити.
Держаки на мітли Григорій Іванович теж заготовляє сам у лісосмузі. Треба, щоб держак добре лозу тримав і зручно було його в руках тримати. По дріт, яким лозу на держаку зв’язувати, їде в Павлоград.
На мітли завжди є замовлення. Сусіди з ранньої весни прохають Григорія Івановича зробити мітли. Орендатори замовляють партіями. Тож на товар завжди є попит. Ганна Василівна розповідає, що іноді не встигає й для дому зробити так багато замовляють.
Виготовляє з лози Григорій Іванович віники й корзини, проте більше для власного користування – матеріалу не завжди вистачає.Господарюють Ганна Василівна та Григорій Іванович дружно, все ладком.
Мають трьох дітей, які живуть окремо, та завжди допомагають батькам. Розуміють діти, що для батька захоплення дуже важливе: і заняття до душі, і для людей користь.
Посміхається й Ганна Василівна:
- Заразився справою не на жарт, що й зупинитись не може. Іноді з дітьми говоримо: та кидай вже це в’язання, побережи себе! Не слухає. Мовчки працює собі. Хвалитися не любить, дуже скромний. Ми й пишаємося ним, бо краще за нього ніхто таких мітл не зробить. Нещодавно прихворів, так одна сусідка зустріла мене й говорить: «Нехай дідусь швидше одужує! І живе довго-довго! Бо він всім нам дуже потрібний!»
Тож Григорій Іванович набирається сил, щоб знову за роботу взятися. Йому хворіти аж ніяк не можна: гаряча пора! Треба мітли виготовляти, щоб на подвір’ї садиб Дмитрівки було чисто та прибрано.
