Наталя Томурко родом із с. Хорошого. За освітою менеджер міжнародного туризму. Зараз виховує чотирирічного синочка Максима.
Зі шкільних років була добросовісною і творчою ученицею. Всі роботи звикла виконувати бездоганно. У школі навчилася шити й вишивати. А от в’язати якось не довелося. Мама декілька разів робила спроби навчити в’язати, але Наташа зізнається, що їй було це нецікаво.
- Згадую, що на Новий рік в 11-му класі в мене була роль Блакитної Шапочки і я попрохала вчителя трудового навчання Римму Анатоліївну зв'язати мені шапочку для свята, - говорить Наташа.
Певне, все приходить у свій час. Наташа й досі пам’ятає, з чого почалося її захоплення. У 2013-му році, коли працювала в Дніпрі, до неї приїхала двоюрідна сестра Оксана, яка проходила навчання. За цей час – три тижні – дівчата багато спілкувалися, ходили на прогулянки містом. А ввечері Оксана бралася за в’язання гачком. Це рукоділля зацікавило й Наташу, і вона попрохала сестру показати основні петлі гачком.
- Оксана навчила мене основам в’язання, бо до цього я навіть не знала, як тримати гачок у руках, - розповідає Наташа. – Ми з сестрою поїхали на ринок, купили мені перший гачок, нитки ( я зовсім у них не розбиралася!). Сестра поїхала додому, лише дещо мені продемонструвавши. А я з допомогою Інтернету почала щось куйовдити. Свою першу роботу вже не пам’ятаю, але вже не могла зупинитися.
Коли Наташа стала мамою чудового хлопчика Максимки, цікавість до в’язання стала ще більшою. Адже тепер було для кого виготовляти свої вироби. Перші шапочки були простими у виконанні. Ідеї черпала в Інтернеті, а потім все ж додавала щось своє. За шапочками почалися іграшки. Це і звірі, і казкові герої, і персонажі мультфільмів.
Артистів для кишенькового театру запропонувала зв’язати Людмила Кривуля з Самарського. Вона забажала зробити пальчиковий театр для своїх онуків. Так у
Наташі з’явилася колекція лялькового театру на пальчиках. Перша вистава – народна казка «Ріпка». Мініатюрні ляльки-актори веселі та жваві, мов живі. А всіх їх можна одягти на пальці і показувати міні-вистави.
Із цікавістю спостерігає за роботою мами маленький Максимко і навіть вносить свої пропозиції. Це на його замовлення мама зв’язала синій трактор, Кроша із «Смішариків», Ам-Ням. В найближчому майбутньому планує Наташа зв'язати йому Бубу.
- Цікаве заняття! – стверджує Наташа. – Приємно відзначити, що воно швидко передається! Я надіслала шапочку для дитини в Дніпро, а згодом вона присилає мені фото, де вона вже самостійно зв’язала теж перший витвір. Це приємно, що я могла запалити бажання в інших.
Ідей у Наташі море – тільки встигай!
