Пенсіонерка з села Хороше розповіла, з якими труднощами доводиться боротися, аби отримати рецепт на ліки у районній лікарні.
Хворію цукровим діабетом. Цього літа в обласній лікарні призначили уколи інсуліну. До цього часу не можу прийти в себе, що це на все життя. Набралась хоробрості — колю собі уколи й живу далі.
Сьогодні вперше поїхала за рецептом до районної лікарні. Підійшла до однієї реєстратури — відправили в іншу. Ні в одній на питання, де отримати рецепт, не відповіли. Все ж дізналась від пацієнтів, що рецепти виписує лікар-фтизіатр і що вона знаходиться на четвертому поверсі лікарні.
Разом з іншими хворими піднялась до кабінету лікаря. Дочекалися, доки лікар запише медкарту. Спускаємося вниз до прийомної головного лікаря, щоб перевірити себе в електронному реєстрі. Комп’ютер зависає — знову чекаємо. Нарешті отримуємо електронний рецепт.
Та не все так просто — із роздрукованим рецептом треба знову піднятися на четвертий поверх за підписом лікаря. Нагадую: а люди ж хворі! І цукровий діабет й на ноги дає ускладнення, і двічі сходити на четвертий поверх — то неабиякий труд!
А окрім того, як говорять, хвороба одна не ходить, є ще й інші хвороби. Я гіпертонік, і здолати такий шлях в таку спеку — для мене непросто. Зі мною йшла жінка з хворими ногами, тричі присідала перепочити.
Отримали підпис лікаря — треба ще й печатку медичного закладу. Простояти ще й біля кабінету, у якому видають лікарняні листи. На виписку рецепта я витратила півтори години часу і купу здоров’я, якого й так не вистачає.
Не витримала — зайшла до головного лікаря Третинка В.М. поскаржитися. У лікаря були свої виправдання: медична сестра у відпустці, ніхто не бажає підписувати за неї рецепти. Добре, що хоча б фтизіатр погодилась. А те, що фтизіатр на четвертому поверсі — це правильно? Невже людям з хворими легенями легко підніматися сходами?
Ось так я сьогодні взяла рецепт на інсулін в районній лікарні. А за інсуліном треба йти в аптеку, що знаходиться в центрі селища.І за рецептом треба приїжджати щомісяця. Лише уявлю знову ходіння східцями на четвертий поверх — вже погано стає!
Головний лікар Третинко обіцяв виправити ситуацію. А я пообіцяла написати в районну газету, що й роблю.
