/upload/article/RhohBTPxfxbtu8MBMEhn.JPG /upload/article/RhohBTPxfxbtu8MBMEhn.JPG

Учні Хорошівської школи відвідали Обеліски героям Другої світової війни

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Учні Хорошівської ЗОШ упродовж трьох років реалізують власний проект вивчення історії братських могил, пам’ятників, Меморіалів та Обелісків героям Другої світової війни, які знаходяться на території Петропавлівського району.

Ініціаторами довготривалого проекту стали активісти шкільного музею на чолі з керівником музею, вчителем історії Гопкою Любов’ю Яківною. У шкільному музею зберігаються спогади учасників війни, дітей війни. Завдяки співпраці з районним військкоматом зібрані й документальні відомості про всіх захоронених у братських могилах.

Щороку напередодні Дня пам’яті та примирення учні школи здійснюють автобусну екскурсію селами району. З цією метою в 2017-му році побували на священних місцях Олександрополя, Осадчого, Добреньки, Лугового, Коханівки.

Минулого року маршрут проліг через села Богинівка, Маломиколаївка, Петрівка, Катеринівка, Миколаївка, Дмитрівка, Самарське. Квіти пам’яті лягають до підніжжя пам’ятників та на могили загиблих. До святих місць підходять жителі населених пунктів, розповідають про те, що чули від старожилів. Зібрані під час екскурсій матеріали поповнюють фонди шкільного музею. 

У пам’яті учнів лишаються спогади про подорож рідним краєм та розповіді про героїчне минуле рідного краю.

Цього року музеєзнавці спланували відвідати села Українське та Троїцьке й селище Залізничне

Цього року музеєзнавці спланували відвідати села Українське та Троїцьке й селище Залізничне. У поїздку запросили директора Петропавлівського районного музею Ніну Іванівну Сергієнко. Ніна Іванівна радо підтримала ініціативу й приготувала багатий фактичний матеріал про наш район у роки Другої світової війни. 

Сонячний травневий день тішив сонцем, зеленню, теплом. Проїхали 80 км, помилувалися краєвидами рідного краю та доторкнулися до його історії.

Село Українське: дієва підпільна група

Першим відвідали пам’ятник у селі Українське. Тут саме працювали учні Новоселіської ЗОШ  по наведення порядку біля пам’ятника. Підійшли й учні 6 класу, у яких була відкрита виховна година. Учні двох шкіл стали учасниками екскурсу в історію села. Директор районного музею Ніна Іванівна доторкнулася до глибин народної пам’яті. 

Вона нагадала, що війна в село Українське прийшла 17 жовтня 1941 року. 
- З території сільської ради на фронт пішло 805 жителів. Патріоти Новоселівки, Українського, Новохорошевського, Мар’їнки, Вереміївки створили підпільну групу, яка тісно співпрацювала з партизанським загоном Д.О. Кривулі, а потім з партизанським загоном "Петропавлівський". 

Комісаром був Лень Йосип Олексійович, командиром – Кіяшко Захар Іванович.  Зрадники викрили багатьох підпільників. Окупанти розстріляли Декрипалка Я.І., Симергія М.Г., Дулінова А.Г., Цвіркуна К.Є., Куца О.І.. Багато молоді відправили на примусові роботи в Німеччину. 

Запеклі бої на території району точилися в лютому 1942-го року. О 7-й ранку ворожа частина ввірвалася в радгосп "Дніпропетровський". Сили були нерівні, радянські воїни змушені були залишити рубежі. А на полі бою лишилися загиблі бійці. Їх місцеві жителі поховали в братській могилі. Трьох поранених бійців переховували мешканці сталінського відділку Філатов, Ковальов, Сірий. Житель села Василь Тупотін врятував та допоміг перейти за лінію фронту радянському льотчику. 

Вдячні жителі села в 1955-му році встановили перший пам’ятник на честь загиблим землякам

Визволили село силами стрілецького батальйону 3-ї гвардійської армії під командуванням Конона Пилиповича Міхеєнка. В боях за радгосп загинуло 85 радянських воїни.

Вдячні жителі села в 1955-му році встановили перший пам’ятник на честь загиблим землякам. Постамент замінено в 1975-му році, додали плити з іменами загиблих. Оновлено на реконструйовано пам’ятник у 1982-му році.  Доглядають за пам’ятником учні Новоселівської школи.
На території Української сільської ради було заховано 88 воїнів, 76 з них лишилися невідомими.

Село Троїцьке: бої за село були жорстокими

Біля братської могили в центрі села Троїцьке учнів Хорошівської школи зустріли вчителі та старшокласники Троїцького НВК. Тут після війни встановлено пам’ятник "Воїн та партизан" .З розповідей вчителів дізналися про пам’ятні місця Троїцького. Педагог-організатор Троїцького НВК Губанова Тетяна Миколаївна зробила повідомлення про історію села в роки війни, про воїнів-визволителів. Директор музею Ніна Іванівна доповнила розповідь архівними матеріалами. 

… У жовтні 1941 року село було окуповане. З лютого 1942-го починає працювати підпільна організація, яка активно діяла на території району.  Коли окупанти відступали, жителів села вигнали з домівок.  180 жителів жили в землянках, та все ж продовжували шкодити нацистам.

Декілька разів село переходило з рук в руки. Найважче було 15 вересня, коли все ж таки село вдалося відстояти ціною життів солдатів. 19 солдатів поховано на околиці Троїцького. В 1953-му році троїчани встановили пам’ятник визволителям. Всього на території Троїцької сільскої ради поховано 41 боєць, 35 з них до цього часу невідомі.

Учні вшанували пам’ять загиблих та поклали квіти до підніжжя. 
Селище Залізничне: табір військовополонених.

Найбільше схвилювала учнів поїздка в селище Залізничне

Найбільше схвилювала учнів поїздка в селище Залізничне на місце, де в часи війни знаходився табір військовополонених. Зараз поряд з залізничним полотном на низовині облаштували футбольне поле. Навкруги чисто та зелено.

Мирно стукають колеса поїздів. Будівля станції, автобуса зупинка. Ніщо не нагадує про те, які жахливі події відбувалися тут. Залізницею звозили сюди наших військовополонених. Це був тимчасовий концтабір. Частину відправляли далі, а інших лишали для важких фізичних робіт на території селища.

Із розповідей жительки станції Брагинівки Холод Ніни Павлівни дізналися, що тут було. Її спогади записали учні Петропавлівської ЗОШ №1 під керівництвом Бородіної Ольги Степанівни. 

Залізниця була навмисне зруйнована червоноармійцями, щоб не дісталася ворогам. Тому військовополонених використовували для робіт на відновленню роботи залізниці. У той час відновлювали й шосейну дорогу по напряму Сталіно-Київ.

Полонені тяжко працювали, насипали високий насип, щоб там зробити дорогу. Жили в таборі просто неба, заглиблення було обнесене колючою проволокою, стояла ще й вишка. Всіх було видно. У холод і у спеку полонені спали на землі. Годували дуже погано, а то й зовсім не давали їсти цілими днями. Жителі станції намагалися якось допомогти нашим солдатам.

Іноді їм вдавалося кинути що-небудь з харчів, за що отримували стусани від охорони. 

Автобусна екскурсія допомогла краще пізнати сусідні села

Над полоненими знущалися, принижували. Втекти було неможливо – всюди охорона. 

Лікар Парасковія Мінакова придумала хитрість: випрошували у коменданта знесилених та слабких полонених, які не могли й працювати, обіцяли виходити їх. А потім поміщали у палати з написом "Тиф". Німці як вогню боялися цієї хвороби. А пацієнти Мінакової буцімто помирали, а насправді переходили лінію фронту. 

Багато помирало полонених, їх розстрілювали, але обліку ніхто не вів – це ж був тимчасовий табір. Після війни жителі селища перепоховали всіх загиблих. Всього тут поховано 164 невідомих воїнів, яких замучили у концтаборі. 
Директор музею Ніна Іванівна переповіла й інші спогади, які є в музеї. На місце колишнього концтабору діти поставили в пам’ять про невідомих кошик з квітами.

Автобусна екскурсія допомогла краще пізнати сусідні села. А односельці з села Хороше вже давно звикли, що діти приходять до кожного додому й вітають учасників та дітей війни. Відвідують і жителів села Старий Колодязь та Осадче. Транспорт надає голова Хорошівської сільради Оксана Донченко. Вона ж підтримала й екскурсію по району, за її сприяння Валерій Смєлий надав пальне для здійснення поїздки автобусом. 

Час минає, стирає деталі, та лишається людська пам’ять. Діти повинні знати історію свого рідного краю – вона не менш цікава, ніж історія великих міст. Коли спілкуєшся з людьми, відчуваєш їх біль, спогади стають близькими. Учні теж вчаться співпереживати. Так є, так повинно бути. Діти повинні знати, що у спадок вони беруть пам’ять.

 

Коментарі:

Останні новини