Майже рік тому у селищі обговорювали одну важливу новину – до Петропавлівської лікарні приїхала працювати нова лікарка-гінеколог Аліна Кравченко. І стверджувально додавали, що дівчина молода, але вона є великим спеціалістом медичної справи. З перших же днів роботи до її кабінету вишикувалася довга черга. Новопризначена медик приймала усіх, і кожному давала дієву пораду. Здобувати професійний досвід Аліні допомагає медична сестра Світлана Ляхімець. Цього року лікарка відзначатиме символічний професійний ювілей – перший рік початку роботи.

Аліна КравченкоАліна КравченкоАвтор: З архіву героїні

Аліна Кравченко родом з Миколаївки. У Петропавлівській лікарні колись працювала медичною сестрою її бабуся Валентина. Зараз працює рідна тітка Ірина. Виходить, що Аліна з медичної династії. І вона вже майже рік займає посаду гінеколога. Ще в юності дівчині хотілося одягти білий халат і лікувати людей, а не просто виконувати маніпуляції. Свою мрію вона втілила в життя і жодного разу не пошкодувала.

- У дитинстві я була неспокійною дитиною, розпочинає розмову Аліна Кравченко. – Уже років з трьох-чотирьох я точно знала, що хочу бути лікаркою. Всі мої дитячі ігри були тільки у лікарню. Коли пішла у школу, там теж частенько запитували – ким хочеш бути, і я не вагаючись відповідала – лікарем.

Шкільні рокиШкільні рокиАвтор: З архіву героїні

Проживала родина Аліни на вулиці, де серед дітей більшість були хлопці. Тому з ранніх років у неї формувався стійкий характер, який неодноразово допомагав їй приймати життєві рішення і не відступати від них. Під час тих дитячих ігор траплялися подряпини. Аліна вже тоді знала, що, наприклад, подорожник може лікувати рани. Своїм друзям уміло тоді робила перші перев’язки.

- У мене вселилося непохитне переконання, що лікар – це найкраща із професій. І я до неї невпинно рухалася, говорить Аліна. Медицина – це постійне навчання. У нашій справі якоїсь професійної вершини не існує. Треба увесь час розвиватися, підвищувати свою кваліфікацію. Те, що було актуальним у цьому році, у наступному може вже і застаріти.

Автор: З архіву лікарки

Яскравим підтвердженням сказаних слів є світова пандемія коронавірусу. Лікарям необхідно було відразу перекваліфіковуватися, освоювати нові знання. Тим більше, що після COVID у людей з’являються ускладнення, з якими треба навчитися боротися по-новому. І щоб бути завжди у зоні впливу медичної справи – недалеко від лікарні – Аліні надали квартиру в лікарському гуртожитку. Минулого року молода лікарка зі своїм нареченим там і оселилися.

- Хоча мали у власному житлі проблеми з газом, та ми відчували себе щасливими,згадує Аліна.Аякже! Ми ж тепер власники окремої квартири, про яку я мріяла дев’ять років. Не багато молодих людей можуть цим похвалитися. Нам дозволили, навіть, самим обрати житло. І ми обрали двокімнатне приміщення, в якому більш-менш зберігся, після затяжної здачі гуртожитку в експлуатацію, новий паркет та шпалери.

З братом і мамоюЗ братом і мамоюАвтор: З архіву героїні

На сьогодні молоді люди вже обжилися у новій квартирі та умеблювали її за своїм смаком. До цього був нелегкий шлях становлення Аліни Кравченко як професійного медичного спеціаліста. Шість років вона навчалася в академії і три – в інтернатурі. Дівчина зізнається, що на закінчення 11 класу вже знала, в які виші подаватиме документи. Обирала між двох – Дніпропетровською медакадемією та Донецьким університетом. Зупинилася на Дніпрі.

- Наш обласний центр, як місто, мене приваблювало давно. А коли постало питання вибору профілю, я відразу визначилася, що моєю спеціальність буде «лікувальна справа», говорить Аліна. Тож документи здала до Дніпропетровської державної медичної академії. А так вийшло, що закінчувала Дніпровську.

Аліна - студенткаАліна - студенткаАвтор: З архіву героїні

Шість років у виші промайнули швидко. Опанування тонкощам улюбленої справи давалося нелегко, натомість – дарувало приємне відчуття. З кожним роком Аліна упевнювалася – дитяча мрія неодмінно здійсниться. На шостому курсі студенти мали повне право остаточно визначитися з майбутнім профілем. Аліна обрала «гінекологію та акушерство». Пояснити такий вибір вона не може. Майбутня лікарка просто відчула, що саме так повинно бути.

- У виборі спеціальності тебе ніби щось веде, зізнається Аліна Кравченко.Це не можна описати словами. Ти немов би давно знаєш, ким хочеш бути. І зараз, коли вже я стала працювати у лікарні, з неприхованим задоволенням йду на роботу. Зранку я легко заходжу до лікарні, а після робочого дня – так само радісно повертаюся додому. І так щодня!

Професійні курси Аліна теж відвідує із задоволенням. Минулої п’ятниці повернулася з Києва. Там зі своїми колегами з різних міст України ділилися один з одним професійним досвідом. Отримані нові знання Аліна привезла і до Петропавлівської лікарні. Не любить лікарка, коли медики у віці говорять, що «молоденьке – то зелененьке, що вона знає?». Аліна переконалася за час праці – більшість молодих лікарів володіють спеціальністю не гірше, за досвідчених.

- Інтернатуру я проходила в Дніпрі в лікарні №9, – ділиться спогадами лікарка.До Петропавлівки приїхала з власної волі. Спочатку, щоб працювати тут, «штурмувала» бувшого керівника лікарні, який заявляв: то місць у нього немає, то вакансія закрита. Але я не відступала.

Студентські рокиСтудентські рокиАвтор: З архіву лікарки

Молодій лікарці довелося доводити директору, що саме вони потребують кваліфікованих спеціалістів. І нашій лікарні конче необхідний ще один гінеколог. Таким чином Аліна торувала кабінет головного лікаря з 2017 року, один раз на пів року. Чому не погоджувалася адміністрація лікарні на пропозицію, Аліні не відомо. За два місяці до закінчення інтернатури її таки призначили гінекологом.

- Увесь цей період – від початку навчання і до прийняття на роботу – мене мужньо підтримували мої батьки, – щиро говорить Аліна.Саме їм я завдячую, що стала лікарем. Моя наполегливість у навчанні, надіюсь, є для них хоч і маленькою, але «компенсацією» за ці роки. Витрачені сили та нерви увінчалися моїм сьогоднішнім професійним становленням. І я цьому безмежно рада.

Батьки АліниБатьки АліниАвтор: З архіву героїні

Хотілося Алані самотужки заробляти свої власні кошти. Крім неї, у її батьків є ще на сім років від неї молодший брат. Батькам теж треба було йому допомогти визначити професійне майбутнє. Зараз юнак здобуває вищу освіту на юридичному факультеті.

- У липні 2020 року я поринула у самостійне професійне життя, розповідає лікарка. – Багато хто з моїх одногрупників тільки восени того року приступили до роботи. Але мені не терпілося якомога швидше обійняти бажану посаду. І цього року у мене буде професійний ювілей – перший рік у статусі медичного працівника.

Студентські рокиСтудентські рокиАвтор: З архіву героїні

Кабінет, в якому зараз працює Аліна, дістався їй «у спадок» від дерматолога, яка виїхала до міської лікарні. Взагалі, зізнається молода лікарка, колеги до неї спочатку придивлялися – хто вона, спеціалістка з Дніпра, що вміє і на що здатна? Аліна це помічала і своєю природньої щирістю та привітністю полонила колектив медиків лікарні. Та й пацієнти відразу помітили, що у них в селищі з’явився високопрофесійний спеціаліст. До Аліни щодня записувалися черги відвідувачів.

- Моя діяльність не залишилася непоміченою, посміхаючись говорить Аліна.Зараз я, крім посади гінеколога, на 0,25 ставки виконую обов’язки завідуючої поліклініки. Мені з колективом довелося за цей рік виконати великий об’єм роботи, аби НСЗУ підписала необхідні документи на дозвіл надавати медичні послуги. А от на гінекологічні послуги, як не дивно, нам не вдалося підписати договір, бо не маємо сертифікат на процедури УЗД. Відповідна апаратура у нас є, а от спеціаліста немає.

Якщо все вдасться, то Аліна планує сама поїхати на курси, на яких навчиться роботі з таким обладнанням. В цілому лікарка переконана, що оновлення лікарні треба було починати з комп’ютеризації закладу. Придбати нове необхідне обладнання, яке б відповідало сучасним характеристикам. Тоді, на думку Аліни, вдалося б отримати більше пролікованих випадків. А НСЗУ, у свою чергу, за це оплачувала б послуги.

- Чим більше ми вносимо в електронну систему фактів своєї роботи, тим більше отримуємо фінансування, розповідає лікарка.Але це розуміють, на жаль, не всі. Перші кроки у спеціальних програмах ми робили дуже повільно. Тепер, щоб занести дані про пацієнта, мені або медичній сестрі достатньо кілька хвилини. Крім того, ми зобов’язані всю інформацію записати і в паперовому вигляді, а це так гальмує нашу роботу.

ІнтернатураІнтернатураАвтор: З архіву лікарки

Після отриманих даних, лікар виписує електронне направлення і спрямовує пацієнта до лабораторії чи до інших спеціалістів. А Національна служба здоров’я фіксує взаємодію медиків і відвідувачів. Аліна говорить, що самостійно виявила багато недоліків в електронній системі НСЗУ, яка все ще в стадії доопрацювання. А значить роботи попереду більше, ніж достатньо.

- На сьогодні лабораторія працює тільки виключно з електронними направленнями, пояснює лікарка.І, обов’язково, для будь-яких процедур необхідна декларація, підписана з сімейним лікарем. Вся інформація про роботу медиків нашої лікарні добре видно в електронній системі НЗСУ.

Кожен день робочого тижня всіх медпрацівників Петропавлівської лікарні занесено до комп’ютерної бази. Це зручно і лікарю, і контролюючим структурам. Жодна процедура не буде упущена, і держава за пророблену роботу заплатить гроші.

- Найбільше мені подобається працювати з вагітними жінками, ділиться враженнями Аліна. Ні з чим не зрівняти те відчуття, коли ти торкаєшся, хай і через УЗД, нового життя. А дітки в животику мами, я вам скажу, кожен зі свої характером. Буває, поставиш трубку до живота, а маленький змінює своє положення, аби його не чули. І я тоді хвилин п’ять «умовляю» животик матусі показати, що там діється.

Аліна Кравченко та Світлана ЛяхімецьАліна Кравченко та Світлана ЛяхімецьАвтор: Ірина Ситнік

Доводиться навіть прохати майбутніх мам налаштувати свої животики, аби лікар мала змогу «поспілкуватися» з малюками, які перебувають всередині. Та й розмови частенько Аліна заводить із ще ненародженими дівчатками і хлопчикам. І, як би це фантастично не звучало, діти в утробі мами відповідають лікарці – стукають, перевертаються або демонструють свою стать.

- Це велике чудо – бачити зародження нового життя, із захопленням говорить гінеколог.Взагалі, моя робота мені приносить справжнє задоволення. І на сьогоднішній день у мене на обліку стоїть більше 40 майбутніх матусь, більшість з яких – це жительки нашої громади, а декілька – із сусідніх. Є навіть пацієнтка, яка мешкає у Межівському районі.

СтуденськеСтуденськеАвтор: З архіву лікарки

До гінеколога, як до вузькопрофільного спеціаліста, мають право прийти на прийом жінки з будь-якого населеного пункту. Електронні записи до таких лікарів зараз знаходяться на етапі розроблення. І Аліна – одна із тих, хто дану комп’ютерну систему активно впроваджує в нашій лікарні. Це варто відзначити, адже так зручно пацієнткам через свої смартфони володіти всією інформацією про власне обстеження і медичний облік. А значить, в медичної галузі нашого краю є майбутнє. Коли до лікарень приходять такі активні, високоосвічені, а головне – готові до змін – молоді спеціалісти, як Аліна Кравченко.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися