Колеги лікарки Наталі Корж-Балишиної, яка працює в терапевтичному відділенні Петропавлівської лікарні, відгукуються про неї тільки схвально. І відкрито радіють, що до селища повертаються молоді спеціалісти. Сама ж Наталя з родинної династії професійних лікарів. Медичними працівниками в її сім’ї є дідусь, бабуся, тато і тітка. Тож вибір професії був очевидним, та й мріяла дівчина з дитинства допомагати людям одужати.
Наталя з родини знаних медиків Петропавлівщини. Тому у Петропавлівській лікарні і вирішила продовжувати сімейну династію професійних лікарів. Народилася Наталя Балишина саме у нашому селищі, навчалася у центральній школі №2. Спеціальність лікаря обрала ще у шкільні роки. Під час навчання у старших класах дівчині дуже подобалися хімія та біологія, вивчала їх із задоволенням.
- Коли закінчила школу, вирішила вступати до медичного вишу, – говорить Наталя. – Стала студенткою медакадемії у місті Дніпрі. Спеціальність для себе я визначила «лікувальну справу». Медики цієї кваліфікації мають право обстежувати і лікувати пацієнтів від 18 років і старше.
Наталя Корж-Балишина
Напевне, на вибір професії дівчини найбільше вплинуло те, що Наталя з самого дитинства перебувала серед розмов дорослих про лікарню, процедури та пацієнтів. Інакше й не могло бути, адже її дідусь Василь працював гінекологом, бабуся – медичною сестрою, тато Сергій у неї – хірург, тітка Лариса працює невропатологом. Мама за професією – біолог. Тож постійно все у житті Наталі крутилося навколо медичної справи.
- Мої рідні і прищепили, говорячи мовою медиків, любов до лікарської професії, – продовжує далі Наталя. – Але перед вступом в академію в один голос застерігали мене, що ця справа не з легких, буде важко. Щоб я потім не передумала. Давали настанови, аби спочатку все добре зважила. Я й сама знала: цій спеціальності треба віддаватися сповна. Та була переконана, що у мене вистачить сил і я стану кваліфікованим лікарем.
Особиста упевненість Наталю не підвела – навчання в медичному вищому закладі їй подобалося. Хоча було дійсно важко. Дуже часто доводилося вивчати великий об’єм матеріалу і все за короткий термін. Її це не зупиняло. І Наталя з наполегливістю здобувала нові знання. Професію лікаря вона освоювала шість років в академії, після – в інтернатурі лікарні №4 міста Павлоград. Практичні навики удосконалювала в терапевтичному відділенні, де й обрала спеціальність «терапія», яка найбільше була їй до вподоби.
- Коли закінчила інтернатуру, не вагаючись сказала собі – неодмінно повертаюся до Петропавлівки, у нашу лікарню, – розповідає Наталя. – Тут була пропозиція роботи, і дуже хотілося додому. Та й із житлом у місті, звісно, важче.
Наталя - студентка
Дійсно, у той час в центральній лікарні якраз була вакансія лікаря відповідного профілю. Наталя відразу погодилися вийти на роботу. У серпні минулого року її призначили на посаду терапевта. А вже сьогодні Наталя Корж-Балишина очолює терапевтичне відділення, медики якого лікують пацієнтів із захворюваннями широкого профілю. Приходять до неї люди зі скаргами на серце, шлунок, легені та дихальну систему.
- Ми займаємося пацієнтами із загальними захворюваннями, – пояснює терапевт Наталя. – В основному це люди старшого і пенсійного віку. Мені ще в академії хотілося допомагати своїм односельцям та землякам. Тож, можна сказати, тут здійснилися моя професійна мрія.
Пам’ятає Наталя і свій перший робочий день. Згадує, що не могла тоді на чомусь одному зосередитися, хотілося охопити все й одразу. Та з часом, день за днем, звикла, навчилася будувати свій робочий графік. Тепер щодня робота у відділенні розпочинається з оперативної наради. Наталя заслуховує доповіді чергових медичних сестер. Після цього здійснює обхід пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні.
- На обході особисто проводжу огляд хворих і за потреби призначаю лікування, – ділиться тонкощами своєї професії лікарка Наталя. – Обов’язково спілкуюся зі своїми пацієнтами, вислуховую їхні скарги на стан здоров’я. Роблю висновки, записую до їхньої лікувальної справи. Часто доводиться слухати своїх хворих і не про їхню хворобу. Адже їм хочеться з кимось поговорити, виговоритися, тож знаходжу час і для таких розмов.
Огляд пацієнтки
Зі слів Наталі, не рідкістю є випадки, коли пацієнт у день першого прийому виявляє невдоволення, постійно на щось скаржиться, обурюється. А коли після одужання його виписують з лікарні, він зовсім інша людина – і персоналу відділення дякує, і лікуванням задоволений, і відкрито говорить, що час в медичному закладі провів дуже добре. У такі хвилини Наталя розуміє, що робить потрібну справу, яка спрямована на користь людям.
- Найбільша винагорода для медиків за їхню роботу – це коли пацієнт посміхається і дякує за одужання, – радісно говорить Наталя. – Різниця стану людини у перший день лікування і під час виписки – разюча. Людина, яка хворіє, вона і психологічно страждає. Медикам це треба добре знати та вміти налаштувати відвідувачів на добрий настрій, щоб вони, в першу чергу, повірили у власні сили. І, звичайно, довірилися своєму лікарю.
Що повернулася у лікарню рідного селища, Наталя зовсім не шкодує. Навпаки, висловлює сподівання, що послуги медичного закладу скоро стануть ширшими. Сюди приїдуть працювати й інші кваліфіковані спеціалісти. А жителям нашого краю не доведеться їздити на обстеження і лікування до сусідніх міст.
- Чим більше у нас буде професійних медиків, тим якісніші послуги ми зможемо надавати населенню, – говорить лікарка. – Тоді можна проводити на належному рівні консиліуми та озвучувати пацієнтам дієві поради і видавати направлення. Зараз нам доводиться відвідувачів з важкими хворобами направляти на консультації до міст. Вузькопрофільних лікарів нам все-таки не вистачає.
У терапевтичному відділенні
Але й у містах відчувається брак спеціалістів. Батькові Наталі, наприклад, теж доводиться працювати на дві лікарні – і в Петропавлівці, і у Першотравенську. Буває, що вона радиться з татом у тих питання, які близькі йому за кваліфікацією. Під одним дахом з нею працює і тітка Лариса, до неї Наталя теж інколи звертається з проханнями про допомогу. Це добре, впевнена молода лікарка, що є надійна підтримка рідних у нелегкій справі медика.
- Я глибоко усвідомлюю, що моя професія – це запорука чийогось здоров’я і, навіть, життя, – відверто говорить Наталя. – Від моєї роботи залежить найцінніше, що мають люди. Тому я кожної хвилини думками у лікарні: приходжу додому після робочого дня – думаю про своїх пацієнтів, перебуваю у дорозі – обдумую курс лікування, пішла у відпустку – аналізую останні обходи і обстеження відвідувачів. Одним словом, 24 години на добу, 365 днів на рік я – лікар.
Крім п’яти робочих днів тижня у відділенні, Наталя буває на добовому чергуванні. Але щодня знаходить час і для свого коханого чоловіка Дмитра, з яким створили власну сім’ю в рідній Петропавлівці. Молодому подружжю лікарня виділила окрему квартиру в гуртожитку. До нового житла вони переїхали минулого року. Дуже добре, що квартира розташована біля самої лікарні, адже бувають випадки, коли Наталю можуть викликати до пацієнтів у будь-який час доби.
- Найпоширеніші хвороби, з якими до мене звертаються люди – серцево-судинні, – говорить лікарка. – В основному це жителі старшого віку. Але останнім часом, на жаль, такі хвороби «помолодшали» і все більше серед відвідувачів зустрічаються молоді люди. Зараз не є дивиною, коли пацієнти у 40 років скаржаться на серце.
Наталя з колегами терапевтичного відділення
Нелегким був період роботи для Наталі та її колег під час недавнього карантину. Не дивлячись на протиепідемічні обмеження, пацієнти часто зверталися до лікарів безпосередньо у кабінети. Доводилося медикам їх обстежувати. Бувало, встановлювали підозри на коронавірус і направляли таких хворих на подальше лікування. Таким чином лікарі наражалися на певну небезпеку. Та виходу іншого не було, адже головна місія лікаря – допомогти людям одужати. З чим відмінно справляється лікарка Наталя Корж-Балишина та її терапевтичне відділення.
А День медика для неї вже давно став сімейним святом, родинною традицією якого є виїзд на природу. Щоб відпочити думками від роботи, побуту та набратися свіжих сил на нові звершення майбутнього дня. Але й на відпочинку Наталі та її рідним не завжди вдається «втекти» від розмов про свою професію. І дуже часто такі зустрічі перетворюються на лікарські консиліуми. Та Наталю це не засмучує, адже вона переконана, що її головний професійний обов’язок – оберігати здоров’я людей.
