Щиро вдячний за запрошення на зустріч нинішнього колективу редакції з ветеранами праці та представниками влади. Навіть не очікував, що захід відбудеться у такій теплій зворушливій атмосфері.
Після свята довго згадував колишні трудові журналістські будні. Згадав, як місцеві газети підтримували обласні. До нас часто приїздили колеги-журналісти із інших видань, допомагали нам порадами, обговорювали проблеми на літучках. Згадується Іван Семенович Мережко, кореспондент «Зорі», людина із тонким почуттям гумору; Давид Іванович Воронько, кореспондент «Сільських вістй», фронтовик, людина інтелігентна і вихована. Це були дуже важливі зустрічі, на яких відбувався обмін досвідом. Разом ми виїжджали в колгоспи, бували на жнивах.
Пишаюся, що довелося писати про кращих голів колгоспів, які були справжніми господарниками і дбали про добробут наших сіл: Козій Леонід Пилипович (колгосп Ватутіна), Комаревський Григорій Антонович ( колгосп «Дружба»), Колєснік Володимр Іванович (колгосп «Комуніст»), Лященко Іван Федоровч (радгосп «Дніпропетровський»), Грицун Володимир Євтихійович (колгосп «Червоний партизан»)
Підтримувалися добрі дружні стосунки із побратимами із Росії – Івантеївський район Саратовської області. Ми висвітлювали хід змагань між районами, писали про досягнення наших друзів. Розширювався кругозір наших читачів, адже газета була єдиним джерелом інформації.
Згадуючи свій більш ніж 40–річний трудовий шлях у газеті, із радістю споглядаю за розвитком газети сьогодні.
Приємно було почути те, що нашу газету шанують і визнають. Спілкувався недавно із головою осередку Спілки журналістів Володимиром Олександровичем Сторчаком із Павлограду. Тривожиться він, що місцеві газети втрачають свої позиції, а «Степова зоря» – одна із небагатьох, яка розвивається й рухається вперед.
Радісно, що колектив на чолі із Іриною Ситнік розширює свій кругозір, бачить перспективи, має нові ідеї і активно втілює свої задуми і плани у життя.
