Слово на пошану Ювілярки.
Газета, як і людина: у неї є своя історія, своя доля, свої друзі-шанувальники, свої радості і невдачі, набутки й промахи. Є у неї і свій День народження, а відтак і Ювілей. Сьогодні ми всі вітаємо з поважним ювілеєм нашу улюбленицю – «Степову зорю». Їй сьогодні 90! Як для людини – багато, а як для газети – це вік зрілості. Радіємо цій події усі.
І ті, хто докладав і нині докладає щоденні зусилля, щоб газета жила, виходила вчасно, була актуальною і цікавою читачеві, і ті, хто прагнув на її сторінках поділитися цікавими подіями свого життя з односельцями, і ті, хто вперше випробував на її шпальтах своє перо, і прості пересічні читачі.
Особисто у мене зі «Степовою зорею» пов’язані теплі спогади дитинства і юності. У нашій сім’ї «Степову зорю» постійно передплачували і завжди з нетерпінням чекали свіжого номера. Вона була основним джерелом інформації. "По діагоналі" читали інші газети, але тільки не «Степову зорю».
Кожен її номер мама з батьком читали від першої до останньої сторінки. А потім обговорювали новини села, події, пов’язані з односельцями, щемливі історії незнайомих людей, впізнавали світлини знайомих, раділи, коли натрапляли на зворушливі слова-вітання дітей своїм батькам. Особливо мені подобалося, як мама читала зі сторінок газети гуморески. Від її вибухового і заливчастого сміху було весело і нам.
Окремі номери «Степової зорі» відкладалися, щоб колись ще раз перечитати. А є в нашому сімейному архіві кілька особливо дорогих для нас випусків «Степової зорі», вони зберігаються в сімейному альбомі і стали сімейною реліквією, бо згадується там про дорогих людей, світла пам’ять яких пошанована в тому випуску. А ще збереглося вітання від нас, дітей, нашим батькам із золотим весіллям. І вже після того, як не стало батьків, ці номери я зберігаю у себе, як найдорожчі спогади у житті. Ось і зараз, щоб натхненніше писалося, поклала біля себе пожовтілі від часу три номери рідної газети.
Уже майже 35 років, як я не живу в Петропавлівці, але приїжджаючи до рідних, обов’язково гортаю сторінки улюбленої газети. За останній рік навіть подавала матеріали для публікацій – одна стаття була про радість зустрічі з однокласниками, а друга – про біль втрати дорогої людини, своєї першої вчительки. Ось так і мережаться сторінки газети «червоними і чорними нитками».
На жаль, доба Інтернету шкодить друкованому слову, але це не про нашу «Степову зорю». Живе слово, цікава думка, актуальні новини, цікаві матеріали, в які вкладено душу, сердечні родинні вітання, гостре і дотепне слово завжди будуть потрібні читачам.
Творчому колективу газети надсилаю свої теплі вітання із солодкої столиці України – Вінниці. Бажаю нових творчих успіхів, цікавих матеріалів, гарних новин, небайдужих читачів. Здоров’я, щастя та життєвих гараздів вам і вашим родинам. Нехай і надалі «Степова зоря» лишається улюбленою газетою, яку з нетерпінням чекають у кожній родині району, нехай її сторінки прославляють нашу славну Петропавлівщину і наших земляків!
Многая і довгії літа тобі, Ювілярко!
