Школяркою я почала робити перші дописи в газету «Степова зоря». Дякую, що мої здібності помітила вчителька Юлія Олександрівна Ларченко і запропонувала мені спробувати свої сили в перших замітках. Так розпочався мій шлях журналіста. Редакція давала можливість побувати у різних місцях і отримати нові емоції та відчуття.
Зараз я далеко від дому. І не завжди є можливість погортати сторінки газети. Але стабільно отримую новини. Читаю сайт «Петропавлівка.City». Коли не маю можливості або часу, мама читає по телефону окремі статті. У Дніпро передає друкований варіант. Знаю, газета пройшла шлях періоду роздержавлення. Час був нелегким. Та редакція вистояла. Це варте оплесків та захоплень.
Про газету знають і викладачі факультету журналістики, де навчаюсь. Дізналися навіть раніше, ніж я вступила до університету. В 11 класі захищала наукову роботу у Малій академії наук, секція «Журналістика». Об’єктом моєї роботи стала «Степова зоря». Разом з керівником Юлією Ларченко досліджували шлях газети протягом століття. Проводили її аналіз. Журі із захопленням гортали сторінки газети. Робота отримала визнання. Я посіла третє місце в обласному конкурсі-захисті і, навіть, отримувала стипендію.
Так сталося, що член журі, яка оцінювала мою роботу у журі, – сьогодні науковий керівник моєї дипломної роботи. Вона частенько нагадує мені: «А пам’ятаєте Ви захищали «Степову зорю»? Як працює зараз редакція? Є зміни?» Я із захопленням розповідаю. Бо «Степова зоря» стала частинкою і мене. Викладачі здивовані, що редакція газети продовжує наполегливо працювати і бажають успіху. Адже зараз місцеві ЗМІ переживають не кращі часи.
Хочу побажати успіху у подальшому житті газети. Редакції та журналістам – терпіння. Знаю з власного досвіду, журналістська праця нелегка. Тому – натхнення, натхнення і ще раз натхнення! Бо інколи заради однієї статті, що читачі побачать на шпальті газети, доводиться працювати місяцями і до того ж безперервно. Все це заради читачів: якісна інформація та першоджерела.
«Степова зоря», з Днем народження!
