Вікторія та Руслан Киця: «Ми ще й досі в душі студенти»
Вікторія: Студентські роки пройшли у Криворізькому педінституті. Як медалістка, була зарахована після першого екзамену, який здала на відмінно. Мала багато друзів, з якими досі спілкуюся. Жили у новому гуртожитку з профілакторієм. Додому їздила не часто, бо дорога була далекою.
Руслан: У старших класах заочно навчався на підготовчих курсах в Московському державному університеті імені Ломоносова, а вступив до Криворізького педагогічного інституту. Географією та біологією захоплювався з дитинства, мріяв про подорожі. У Кривому Розі почав відвідувати туристичний гурток. Зрадів, коли дізнався, що організовують поїздку для походу на Кавказ. Але треба було взяти дозвіл в інституті. Ректор, звичайно, не дозволив взяти відпустку на 10 днів. Рюкзак був майже складений, я був дуже засмучений. І раптом підходять дівчата, які теж вже зібралися в похід і яких теж не відпускали, підбадьорили й сказали, що все-таки їдуть. Нашвидку дозбирав рюкзак – ні ложки, ні кружки не поклав - і поїхав. Це кращі спогади: 130 км Кавказом упродовж 10 днів! І найсмачніше морозиво із снігу та згущеного молока! Так ризикуючи бути виключеним із інституту, я побував в поході Кавказькими горами. Врешті все уладналося, і я продовжив навчання.
Вікторія: Найголовніше: в останні роки навчання у своєму ж гуртожитку, поверхом нижче зустріла суперового хлопця з симпатичним прізвищем Киця. Ми з дівчатами принесли хлопцям кошеня. Вони сміялися: «Киці кицю принесли!» Це й стало початком нашої взаємної симпатії. Руслан дізнався, що у мене є баян, приходив до мене за інструментом. Ми, виявляється, обоє навчалися в музичній школі грати на баяні. Я навчалася на факультеті «Початкові класи з музикою». Грала на баяні, це була було частиною мого навчання, а Руслан міг підбирати мелодію на слух. Легко вдавалося йому грати на гітарі, яка була супутницею студентських посиденьок. Йому все вдавалося легко – й навчатися, й займатися улюбленими справами. Здається, якби йому дали в руки сопілку, він би відразу зіграв би й на сопілці. Вперше поїхали з друзями на каток – Руслан з першого разу став на ковзани й поїхав, тоді як мені довелося довго вчитися.
Руслан: Вікторія була добросовісною старанною студенткою, дуже відповідальною, після занять вона просиджувала в бібліотеці, конспектувала, вчила. Намагалася якнайкраще підготуватися до екзаменів. Про веселе студентське життя поза навчанням й мови не було. Коли почали зустрічатися, разом ходили в кіно, на каток; збиралися з друзями за чаєм під гітару. Наші друзі стали спільними. А після закінчення навчання в виші ми одружилися.
Вікторія: На згадку про студентське життя лишилося багато фото. Часто згадуємо роки юності, підтримуємо зв’язки з друзями. Ми і досі в душі студенти! Так і лишилися авантюристами: любимо подорожувати й разом радіємо життю. Спільними інтересами на все життя стали педагогіка, любов подорожувати, фото-відеозйомка та виховання дітей.
