Ельвіра Мажаєва, с. Чумаки
На сцені з 4 років. Це був Палац Культури імені Ілліча міста Дніпра. Перша моя роль – Новий Рік. Зустрічали 1967 –й рік. З того часу кожен Новий рік я на сцені, і завжди в головних ролях новорічних казок та маскарадів.
Мені подобалося виконувати ролі, перевтілюватися в інші образи. Любов до пісні – це вже як додаток до акторської професії. Після школи разом з друзями пішли разом вступати до театрального училища. Друзі не вступили, а я стала студенткою. Після закінчення отримала диплом актора театра ляльок і направлення в Таллінський театр. Але часи були складні – розвал Радянського Союзу.
Я зрозуміла, що їхати в Прибалтику російськомовному населенню не варто. Тож за дипломом я так ні дня не працювала. Закінчила медичне училище, стала працювати фельдшером.
Переїхала з міста в село, жили в Осадчому, Дмитрівці, зараз мешкаю в Чумаках. Про сцену майже забула. І ось 7 років тому, коли до нас у лікарню з концертом прийшли самодіяльні артисти Дмитрівського БК, я ніби прокинулася: захотілося бути з ними.
Спасибі Тетяні Петрівні Конюшенко, вона запросила мене до клубу. І я вже тут майже 8 років. Люблю концерти, фестивалі. Подобається не лише співати, а й декламувати - в душі я лишилася актрисою. Люблю сцену, люблю глядача, прислухаюсь до його думки і вдячна за оплески.
