Тетяна Карпенко, с. Дмитрівка, учасниця вокального ансамблю "Веснянка" Дмитрівського БК
Співати любила зі школи. Вчителька Рудь Ліза Дмитрівна викладала у нас музику. Це був улюблений урок. Пам’ятала, як ми їздили на огляди художньої самодіяльності. Це для нас, школярів, було справжнє свято.
Дуже гарно співала моя мама Зінаїда Миколаївна Христенко. Співали брат і сестра. Коли співали всі разом, мама називала нас «тріо Мареничів». Тоді ми всі захоплювалися цим колективом. Подобався нам і репертуар, який вони виконували. Адже саме вони тоді піднімали престиж української пісні.
Доросле життя, на жаль, якось на другий план відставило пісні. Інші клопоти, робота, діти. Хоча діти мої теж захоплювалися музикою: син грав в оркестрі духових інструментів, донька теж співає.
Я працювала в торгівлі. Коли звільнилася із роботи, з’явився й час для співу. Зустріла мене художній керівник нашого клубу Альона Ільченко і говорить: «Приходьте до нас співати. Тетяна Петрівна Конюшенко говорить, що ви гарно співаєте» . Тож рік тому я й прийшла в вокальний ансамбль «Веснянка» Дмитрівського БК.
Зізнаюсь, що спочатку мені було лячно навіть на сцену виходити – все-таки скільки часу минуло! А тепер вже звикла і я на сцені просто насолоджуюся співом, страху вже немає. Скільки живу, намагаюсь не пропустити жодного концерту в Дмитрівці, буваю і Будинку кульутри «Весна» , і в чкаловському клубі. Отримую величезне задоволення від співу, від народного мистецтва.
