Мого тата звати Симоненко Богдан Юрійович. Він — військовослужбовець, який захищає Україну.
Спочатку тато служив на Харківському напрямку. Разом зі своїм взводом він вирушив туди як піхотинець, щоб виконувати бойові завдання, закріплюватися на позиціях і тримати оборону.
За мужність та участь у визволенні Харківської області тато має медаль «За визволення Харківської області».
Зараз мій тато — лейтенант Симоненко Богдан, командир взводу безпілотних систем спеціального призначення. Його підрозділ виконує бойові завдання на Донецькому напрямку.
За свою службу тато має кілька важливих нагород та відзнак. Він нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», має нагрудний знак «За доблесну службу», а також статус ветерана війни. Для нашої родини ці нагороди є символом його мужності, сили та відданості Україні.
Вдома на тата чекаємо я та моя мама. Ми дуже сумуємо за ним і завжди хвилюємося за його життя та здоров’я. Коли тато на службі, ми підтримуємо його добрими словами, телефонуємо та пишемо йому. Я намагаюся радувати тата своїми успіхами в школі.
Ми дуже пишаємося татом і завжди чекаємо на його повернення додому.
Я хочу побажати моєму татові найголовнішого — завжди бути живим і здоровим.
Тату, бережи себе, будь сильним і нехай тебе завжди оберігає доля. Ми з мамою дуже тебе любимо і пишаємося тобою.
Я мрію про той день, коли війна закінчиться і ми знову будемо всі разом під мирним небом.
Для мене ти не просто захисник України — ти мій найрідніший і найкращий тато. Я дуже тебе люблю!
Іван Янко, учень 4-А класу, Петропавлівський ліцей №1
