Знайомтеся — це мій дядько Любочко Володимир Анатолійович, а для мене просто дядя Вова. Він також мій хрещений батько.
З перших днів повномасштабної війни дядько став на захист України. Він добровільно пішов до лав Збройних Сил України, бо не зміг просто дивитися на те, що відбувається з нашою країною та її людьми. Він вирішив захищати свою землю та своїх рідних.
За час служби дядя Вова побував у багатьох гарячих точках Донецького напрямку. Захищав Україну в районі Бахмута, Іванграда, Зайцевого, Водяного та інших населених пунктів. І зараз продовжує виконувати свій військовий обов’язок на Донецькому напрямку.
Дядя Вова має звання сержанта, а також багато грамот і подяк за свою службу.
У мирному житті мій дядько — дуже добра людина. Він завжди любив тварин і ніколи не залишав їх без допомоги. Навіть на війні не забуває про них: годує, піклується та допомагає, чим може. Також я знаю, що він підтримує UAnimals — організацію, яка допомагає та захищає тварин. Я вважаю, що це дуже правильно, адже навіть під час війни не можна забувати про тих, хто не може допомогти собі сам.
Ми дуже хвилюємося за дядю Вову і завжди чекаємо на його дзвінок. Він майже завжди каже нам, що в нього все добре. Але я вже розумію, що за цими простими словами стоїть багато всього: важка служба, небезпека та моменти, коли йому доводилося ризикувати собою. Та дядя Вова не дуже любить розповідати про такі речі.
Я вірю, що обов’язково настане день, коли війна закінчиться і мій дядько зможе повернутися до мирного життя та своєї родини.
Я дуже пишаюся своїм хрещеним і хочу подякувати йому за мужність, силу та захист нашої країни. Також хочу подякувати всім нашим захисникам і захисницям, які щодня боронять Україну.
Дякую тобі, дядю Вово! Я пишаюся тобою і дуже чекаю на тебе!
Ілля Ільєнко, учень 5-го класу, Петропавлівський ліцей №1
