Катерина Сайгак, учасниця гуртка «Юні журналісти», розповідає про свого тата, який частину життя присвятив справі сільського господарства.
Мій тато Сайгак Валерій Олександрович після закінчення школи пішов працювати в колгосп імені Чкалова трактористом. Йому сподобалося кермувати технікою, працювати в полі. Можливо, це захоплення передалася йому від дідуся Сайгака Василя Григоровича, який також після війни працював трактористом.
Після одруження з моєю мамою Вірою тато пішов працювати на шахту імені Сташкова та ШУ Дніпровське. Праця була нелегка, але тато її виконував вправно, його роботу помічали. Від простого робітника тато дійшов до посади керівника дільниці. Працювати керівником було нелегко, але тато водночас не полишав працювати на землі.
Після розпаду колгоспу отримав пайову землю, у оренду її не здавав, сам вирощував ячмінь, пшеницю, соняшник.
Так сталося, що в цьому році тато полишив шахтарську працю й присвятив себе повністю земельній справі. Він продовжує із задоволенням працювати на землі, тепер у нього для цього більше часу. Спостерігаючи за татом, я розумію, що це його справа.
Тато має старенький трактор ЮМЗ-6, але він його ніколи не підводить. У тракторі завжди чисто, так як тато дбає про нього та любить, аби все було до ладу. Він говорить, що ця праця є тяжкою, але почесною. Саме праця хліборобів годує людей на землі, якщо не родитиме хліб – буде лихо. Аби земля добре родила, її треба любити й піклуватися про неї, тоді вона неодмінно віддячить добрим урожаєм.
Із думкою тата наша родина повністю згодна та в усьому його підтримуємо. Ми пишаємося своїм татом та його професією.
