Цими днями в Україні відзначають 30-річчя виведення військ з Афганістану, де протягом 10 років йшла важка, кровопролитна війна. До цієї знаменної дати в Олефірівській школі відбувся захід "Афганістан – то подвиг, біль і пам’ять".
Гостями шкільного заходу стали воїни-ветерани, учасники бойових дій на території Афганістану. Була також запрошена Надія Іванівна Данюкова – мати нашого односельчанина Віктора Данюкова, який загинув під час виконання бойового завдання і назавжди залишився в пам'яті 19-річним юнаком. Посмертно він нагороджений орденом Червоної Зірки.
Присутні заходу "Афганістан – то подвиг, біль і пам’ять".
Перед присутніми виступив Григорій Авдієнко, завідуючий філією Олефірівська ЗОШ І – ІІ ступенів. Григорій Іванович розповів про причини і наслідки цієї війни, згадав поіменно всіх наших земляків, що проходили службу у складі радянських військ в Афганістані. Старшокласники теж долучились до виступу. Розповіді супроводжувались відеорядом документальних кадрів тих подій.
Зеленов Олексій Олександрович
Своїми спогадами поділився Зеленов Олексій Олександрович, воїн-афганець, активіст спілки ветеранів. Він розповів за яких обставин загинув його побратим Вітя Данюков, як про нього згадували однополчани.
Зі слів керівника кімнати бойової слави прикордонних військ при раді ветеранів м. Павлограда Іваниченка Ігоря Івановича ми дізналися, що Дніпропетровська область займає третє місце за кількістю втрат в Афганістані серед усіх областей країн колишнього СРСР.
Це обірване неповторне життя кожної окремої людини – чийогось сина, брата, батька, друга. Ігор Іванович запросив усіх присутніх відвідати кімнату бойової слави в місті Павлоград, показав Книгу пам`яті героїв-афганців та деякі експонати музею.
Валентина Петрівна Карплюк
Власний вірш, присвячений пам'яті Віктора Данюкова та іншим воїнам- афганцям, прочитала Валентина Петрівна Карплюк, переможниця відкритого фестивалю пісні, поезії та малюнку "Саланг -2019", організований до 30-річчя з дня виведення військ з Афганістану. І були сльози на очах у матері, і слухали присутні, затамувавши подих.
Олефірівська школа
Ця зустріч для учнів нашої школи – справжній урок мужності, патріотизму, вірності солдатському обов'язку та цінності життя.
Світлана Нестеренко від учнівського колективу
Власний вірш Валентини Петрівни Карплюк
Пам’яті Віктора Данюкова, жителя с. Олефірівки, БМП якого підірвався напротитанковій міні 25 травня 1984 в горах Афганістану
Ось фото на столі стоїть,
До нього руки тихо простягаю…
Єдиний мій та любий син!
Я з ніжністю про тебе все згадаю:
Як ти в дитинстві гусей пас
І кізок заганяв несміло,
Без батька захищав всіх нас
Та змалку ґаздував уміло.
Як швидко пронеслись літа...
Вже на кордон тебе покликали,
На Ашхабад весняний твій літак зліта,
Назустріч журавлі курликали.
Не знала, що попав в Афган синок
І там по краю леза ходить.
Душмани різали дітей, жінок –
У кишлаках між тіл смерть бродить.
Прийшов травневий ранок, як завжди!
Підняли хлопців по тривозі –
Поставлена задача: назавжди
Душманів знищити в барлозі.
Він навідник, той бій майстерно вів,
Вузенька вулиця звертає,
Аж раптом вибух!.. БМП осів…
І землю баштою "копає".
Підбігли побратими до вогню,
З заліза довго витягали:
Лиш не лякайте матінку мою!..
Слова крізь стогін пролунали.
"Сто вісімнадцятий, веду вогонь!"-
Всі чули слабкий голос Віті,
До гвинтокрила дюжина долонь
Несла. Йому хвилину жити:
- Мені не боляче! - як жити він хотів!..
Лише у спині так палало!
- Тримайсь, браток!- земляк прошепотів,
Та серце битись перестало…
Від сина фото, нагороди і листи,
Останній подих у чужому краї…
І шепіт серця матері: "Прости!"
Над хатою все журавлем літає…
29.01.2019
Валентина Карплюк,
С. Трофімов
