Кожен учень та вчитель Хорошівської ЗОШ долучився до естафети пам’яті, виготовивши квітку-символ пам’яті незабудку. У актовій залі зібралися всі класи разом з класними керівниками. За контуром з синього паперу діти вирізали квітку, наклеїли жовту серединку. Всі учні класу закріпили квітку незабудку на жовтій стрічці – символі колосків. Стрічки з квітами вивісили в фойє школи на стенді з написом "Голодомор 1932-33-х років".
Таким чином, на чорному фоні утворилося символічне поле жовтого колосся з синіми незабудками. Кожен учасник освітнього процесу виявив свою належність до історії свого народу.
Напередодні цього дня в класних колективах пройшли інформаційні години, на яких вчитель історії Любов Яківна Гопка разом зі старшокласниками розповіла про причини трагедії Голодомору. Активісти музею провели екскурсії, познайомили з матеріалами та спогадами , які зібрали учні школи від жителів села.
На основі зібраних матеріалів були написані дослідницькі роботи, які були відзначені на обласному рівні.
Зберігається у шкільному музеї глиняний горщик, у якому зберігали зерно в ті тяжкі роки селяни, закопавши його на городі. Горщик передала родина Гадяцьких з села Осадче . Керівник музею говорить, що діти щиро переймаються трагедією, яку пережили їхні бабусі й дідусі:
- Зворушила мене розмова у 9-му класі. Розповідаю про те, як бережно ставилися люди старшого покоління, які пережили голодні роки, до хліба. Говорю про те, що вони не могли й маленький шматочок викинути навіть, а збирали й сушили на сухарі, а сухарі складали в торбинки, щоб потім їсти з чаєм. І чую, як Маша Карасьова крізь сльози: "І наша прабабуся так робила …" Значить, розповідали у родині про ці страхіття, знають діти, хоча прабабусі Марії Леонтіївни вже немає.
Пам’ять про трагічні сторінки українського народу лишається жити, допомагає глибше пізнати історію та дає сили для віри в майбутнє.
