Народився 1923 року. Аби стати льотчиком, додав собі ще один рік до дати народження. Так став льотчиком-бомбардувальником.
Перші свої вильоти здійснив в кінці 1941 року на літаку У2 – це був поштовий літак, який виходив у небо вночі, скидали бомби вручну. У 1942 році цей літак перелаштували під військовий – У2ВС зарахували до військової бази. Літак, як і раніше, був відкритого типу і здійснював нічне бомбардування.
Іван Тимофійович здійснив 22 бойові вильоти. На 23-му вильоті літак збили ворожі війська. Пілот потрапив у німецький полон, що знаходився під Полтавою. Однак молодий льотчик зміг втекти з полону. Повернувся у свою військову частину і знову сів за штурвал бомбардувальника. На другому вильоті літак попав під обстріл і був збитий. А Іван Тимофійович потрапляє знову в полон, цього разу його відправили в концтабір до Німеччини…
У німецькому полоні Іван працював на каторжних роботах понад пів року – будували залізничні шляхи. Але були й приємні моменти в тому полоні. На чужині зустрів свою майбутню дружину Марію, з якою разом тікали з полону.
Утекти з концтабору закоханій парі допоміг темношкірий охоронець. Він же повідомив Івану, що всю робочу силу відправлятимуть на Кубу. За допомогою охоронця, який дав Івану та Марії армійський автомобіль «Вілліс», вони непоміченими покинули концтабір. Дісталися автомобілем до кордону з Польщею. Там автомобіль покинули та пішки дійшли до Макіївки (Донецька область). Це був 1945 рік.
Іван та Марія лишилися жити в Макіївці. Одружилися. Народили доньку та двох синів, які подарували їм чотирьох онуків, а нині і п’ятеро правнуків. Не стало Івана Тимофійовича 2003 року.
