Руслан Киця
Руслан Киця
Фотографією займався мій батько зі школи, потім в технікумі, в армії й після армії. Фотоапарат у нас вдома був шанованою річчю. Тато, коли їхав на роботу, клав його на верхню полицю шафи. Я чекав, коли залишався один, діставав його, оглядав, хотілося доторкнутися до нього. Перші уроки були від тата.
У 6-му класі я за путівкою поїхав у оздоровчий табір «Юний технік». Тут було багато гуртків технічного напряму, серед них і фотогурток. Тут я навчився проявляти плівку та виготовляти фото. Мій перший фотоапарат «Смена». А моєю мрією був «Зеніт».
Коли приїхав із табору, попрохав батьків, щоб мені купили фотозбільшувач. А ось лампи із червоним світлом я купити не зміг, тому із допомогою тата змайстрував самотужки. Тато також підказав, як можна робити глянцеві фото.
Перші успіхи – моє фото грибів розмістили на 4 сторінці у нашій районці у рубриці «Фото наших читачів».
Вдячний своїй учительці біології Аллі Павлівні Горністовій, вона також допомагала мені робити перші фото і давала для цього свій фотоапарат.
Фотографією ми займалися разом зі своїм другом Костею. Разом мріяли про дзеркалку, фотографи мене зрозуміють.
На ІІ курсі інституту купив ФЕД-5в. Вже після інституту придбав Canon.
Про фотосправу можу розповідати довго й багато. Нещодавно, побувавши вдома на Кіровоградщині, зібрав усі свої давні пристрої, пакети реактивів, фотоплівки і відзняв відео про початок фото справи.
