Журналісти вболівають за зміст та подачу інформації, а про те, як загорнути журналістський матеріал у привабливу обгортку, турбуються дизайнери-верстальники. Це вони знають правила вдалого розміщення фото і приємного для ока шрифту, вони роблять газету красивою і привітною до читача.
Визначним етапом для «Степової зорі» став перехід на комп’ютерну верстку. Читачі, певне, й не помітили цих змін, але для друкарської справи це був справжній прорив.
Про перші кроки використання комп’ютера для дизайну та верстки газети розповідає Наталя Харченко, яка працювала у той час у редакції, а її чоловік – Олександр Харченко – разом із головним редактором Геннадієм Волинкіним працювали над впровадженням нових технологій.
Геннадій Волинкін та Олександр Харченко
За освітою Олександр Харченко – вчитель англійської мови. Під час роботи в Лозівській школі захопився інформаційними технологіями, самостійно освоїв комп’ютер. Отримавши потужний інструмент, захотілося більшого – вивчати нові програми і працювати у цьому напрямі. Тих, хто володів інформаційними знаннями, було не так вже й багато, тож його охоче запрошували в різні організації. Саша спочатку працював у райраді, потім у відділенні Приватбанку.
Вже не пам’ятаю, як саме дороги мого чоловіка і головного редактора Геннадія Волинкіна перетнулися, але Саша залишив банк і пішов працювати в редакцію «Степової зорі». Було це в січні 1998-го року.
Пам’ятаю, що тоді купили програму PageMaker для верстки і удвох із головним редактором освоювали. Запам’яталося, як вперше автомобілем везли в Красноармійськ плівку, щоб у друкарні надрукувати. Друкарня була саме там. Коли почали верстати у комп’ютерній версії, від послуг Петропавлівської типографії відмовилися. У Красноармійську декілька годин чекали, а потім забирали готові газети і привозили в райцентр.
Коли із програмою розібралися, Саша й мене до роботи почав залучати. Я тоді знаходилася у декретній відпустці за другою дитиною, тож могла приходити й допомагати. Я працювала оператором комп’ютерного набору. Матеріали були в основному у рукописному вигляді – все треба було обробляти. Набирали тексти ми разом з Олею, донькою Волинкіних.
Цифрового фото теж ще не було, тож усі фото сканували. Саша ознайомив із програмою верстки, я теж пробувала верстати, мені ця робота подобалася.
Довелося мені й деякі матеріали написати. Журналістами працювали Ліліана Волинкіна, Олексій Кавун, тож і я отримувала завдання писати невеликі тексти.
Це були перші роки незалежності держави і перші роки становлення нової газети. Було багато проблем, але було й цікаво їх долати. Засиджувалися подовгу над створенням газети, над її версткою. Хотілося кожен номер зробити незабутнім, особливим.
У редакції «Степової зорі» ми працювали три роки. Це був невеликий проміжок нашого життя, але важливий для нас із Сашею. Ми були раді, що причетні до створення газети на порозі нового століття – у 2000-х роках.
Розповідь Наталі Харченко записала Юлія ЛАРЧЕНКО
Про комп’ютерну верстку
Важливою подією для редакцій та типографій стала комп'ютерна верстка – поєднання персонального комп'ютера та спеціального програмного забезпечення для створення макету для друку в типографії. Дизайнер-верстальник створює макет сторінки, що містить текст, графіку, фотографії та інші візуальні елементи.
З’явилася комп'ютерна верстка зовсім недавно – в 1985-му році, коли вийшла створена Aldus програма PageMaker і персональний лазерний принтер LaserWriter компанії Apple Computer. Можливість створення макетів сторінки на екрані монітора і потім роздруковувати на принтері було новим як для комп'ютерної індустрії, так і для друкарської справи.
З погляду сучасності ранні системи комп'ютерної верстки були досить примітивними. Зв'язка PageMaker – LaserWriter – Macintosh 512K була не зовсім стабільною, часто зависала, використовувався чорно-білий екран, неможливо було контролювати трекінг, кернінг (додавання або видалення проміжків між літерами для покращення візуального сприйняття) та інші важливі для верстки параметри, а також різницю між виглядом на екрані монітора та друкованим примірником. Однак на той час відгуки про системи були схвальними.
