Родина Сідорович досліджує історії своїх земляків та родоводу. Чергова пошукові роботи про Філіп’єва Миколу Йосиповича, Опашнянського Василя Архиповича, Білаш Ігната Семеновича – це представники їхнього роду.

І.С. Білаш - 1926 р. (зліва) та В.А. Опашнянський - 1936 р. І.С. Білаш - 1926 р. (зліва) та В.А. Опашнянський - 1936 р.

Хочу звернутися до наших читачів, щоб 9 Травня кожен з них задумався, якою ціною було здобуте у Другій світовій війні наше сьогодення. В нашій родині дослідження участі моїх рідних у цій війні ми присвятили цілих шість років. Ми писали до Посольств України в Литві, Угорщині, Національного музею історії України у Другій світовій війні, Мемріального комплекса. Завдяки проведеній роботі нам вдалося скласти список тих, хто пішов з нашого роду на фронт – їх двадцять один, з яких загинуло шістнадцять чоловік, тобто майже 80 %. 

Погляньте на список імен, викарбуваних на Меморіалі Слави, так от чотири із них – Гончаров Олексій Іванович, Філіп’єв Микола Йосипович, Опашнянський Василь Архипович, Білаш Ігнат Семенович – це представники нашого роду.
 
Після проведених нами архівно-історичних досліджень і наданих клопотань, увічнені повторно на місцях поховань загиблі рідні. Дослідження мали майже протирічні дані. Опашнянський Василь Андрійович та Володимир в 1930-х роках виїхали до Краснодара.

 

Звідти і призивалися на війну, а в Петропавлівському райвійськоматі і Книзі Пам’яті України вони значаться, як такі, що призивалися Петропавлівським райвійськоматом і пропали безвісті. На плитах Меморіалу Слави в Петропавлівці їх прізвища викарбовані. З часом було встановлено, що Володимир Архипович загинув під Ржевом і зараз захоронений в Татарстані. Андрій Архипович захоронений в далекій Литві. Василь Архипович брав участь у військовій операції 1942 року  – Харківсько-Барвінківській, на території  нашого району (це буде окрема тема і будуть описані бої в с. Осадче, с. Олександропіль на основі історичних документів). Він потрапив в полон, був в таборі смерті в Петропавлівці, Миколаївці, м. Дніпропетровську.

Солонянське кладовище в КиєвіСолонянське кладовище в Києві

Сестра Мотя з табору смерті викупила його і з дозволу поліції привезла до Петропавлівки. Підлікувався та велосипедом поїхав на фронт. Захищав нашу країну, брав участь в операції при звільненні Києва. Згідно із нашим клопотанням Володимир Кличко, мер Києва, дав згоду на увічнення пам’яті Василя Архиповича Опашнянського на Солом’янському кладовищі. Гончарова Олексія Гнатовича увічнено в Петропавлівці, він дійсно призивався Петропавлівським РВК. Про це є запис в райвійськоматі і в Книзі Пам’яті України. Інститут Пам’яті України у Другій світовій війні дав підтвердження, що він захоронений на території  Орлянської селищної ради Васильківського району Запорізької області. Майже рік велися різні перевірки. В минулому році на мітингу, присвяченому звільненні  с. Тополине, сільський голова громади сказав, що скоро на Меморіалі Слави буде ще одне прізвище – Гончаров Олексій Іванович. Сільський голова В.В. Савченко звернувся до депутатів Орлянської сільської ради з інформацією про підтвердження факту місця поховання радянського воїна Гончарова Олексія Гнатовича, 1930 року народження.
 
Розглянувши лист відділу освіти, культури і туризму, молоді та спорту Васильківської райдержадміністрації від 10.12.2019 року №01-28/943 «Про підтвердження поховання», керуючись Законом України ст.32 «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Орлянської сільської ради Васильківського району Запорізької області вирішив: «Занести на стелу братської могили радянських воїнів №176 село Тополине Орлянської сільської ради Васильківського району Запорізької області прізвище радянського воїна – Гончаров Олексій Іванович, 1903 року народження, і тим самим увіковічнити його пам’ять.

 Білаш Ігнат Семенович

Білаш Ігнат Семенович – це ім’я ні в архіві Петропавлівського РВК, ні в Книзі Пам’яті України, т.6 Дніпропетровської області Петропавлівського району, не значиться. Він призивався з Іловайська. Ми розшукали його ім’я в Новотавричинському старостинському окрузі №3 Комишуватської об’єднаної територіальної громади.

Селищний голова Ю. Карапетян посприяв увічненню пам’яті Білаша Ігната Семеновича біля стели в центрі селища, де знаходиться братська могила. На постаменті вписали ім’я вже відомого воїна, а також занесли в Книгу Пам’яті України. Білаш Ігнат Семенович – батько Каніболоцької Надії Гнатівни. Про неї і про нього вже писали на шпальтах газети «Степова зоря». В Петропавлівці його прізвище також викарбоване.

Філіп`єв Микола Йосипович 

Філіп`єв Микола Йосипович – це батько Федчун Ніни Миколаївни. Вона знайома читачам зі статтей «Смарагдове весілля», вітання з 62 річницею спільного життя в шлюбі, «З поміткою Аусландер». А тепер ми знайшли його місце поховання.
 
Тут нам було відомо, що його призивали з с.Новоселівки. Про це добре з дитинства пам’ятає Ніни Федчун. Його прізвище вказано і в Петропавлівському РВК та в Книзі Пам’яті України, том 6, і увічнено на Стелі в с. Новоселівка. Але існує короткий запис у Запорізькій області. Ми писали листа до Балківського історико-краєзнавчого музею Васильківського району Запорізької області.

Навіть робили припущення, що Філіп’єв Микола Йосипович міг бути або розвідником, або партизаном, і міг загинути раніше за час звільнення їхнього села від німецьких загарбників. Провели нові дослідження і знайшли, що він загинув при звільненні села Малі Щербани Васильківського району Запорізької області. Всі зібрані матеріали були направлені до сільського голови П’ятихатської сільської ради Величко Л.В. з клопотанням про занесення його прізвища (якщо дана особа не занесена) на стелу братської могили. І ось, через два дні отримали листа від сільського голови Л.В. Величко. На сесії сільської ради було розглянуто клопотання по увічненню пам’яті Філіп’єва Миколи Йосиповича та занесення до Меморіальної стели на братській могилі в с. Малі Щербани Васильківського району Запорізької області. Термін виконання до травневих свят.

 
9 травня через коронавірус ми не зможемо поїхати до братських могил і вклонитися нашим героям за їхній подвиг. Але пам'ять про них назавжди в наших пошукових справах, адже вони своїм життям подарували нам наше сьогодення.

З повагою, Микита Сідоров

Р.S. Висловлюю подяку всім, хто сприяв пошукам, а саме: сільським головам В.В.Савченко, Л.В. Величко, Ю Карапетян, а також меру міста Києва Володимиру Кличку.

Читайте також: Дістаю із шафи мамин піджак із нагородами і пригортаю до серця

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися