Знову війна забрала життя Героя… 9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Микільське Сумського району Сумської області загинув солдат, водій 2 десантно-штурмового взводу військової частини А0284 – Деменюк Олександр Миколайович. Йому було лише 49.
Олександр народився 1 січня 1976 року в селі Українське Дніпропетровської області. Тут пройшло його дитинство. Зустрівши своє кохання, переїхав разом із дружиною до міста Шахтарське, а згодом сім’я оселилася у селі Миколаївка. Просте, звичне життя багатодітної родини — робота, турботи, виховання дітей… Та війна змусила змінити все.
У липні 2024 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Мужньо виконував свій військовий обов’язок. Його серце зупинилося від поранень, але пам'ять про нього житиме у серцях близьких, побратимів, земляків.
Живий коридор
15 вересня Миколаївська громада зустріла свого Героя на щиті. Живий коридор простягся по всій вулиці до рідного подвір’я. Люди стояли на колінах, зі сльозами на очах, із квітами. Домовина вкрита, мов ковдрою, жовто-синім прапором.
На подвір’ї Олександра зустріла дружина Людмила, діти та рідні. Там, де ще в мирному житті лунав сміх дітей, тепер панувала гнітюча тиша, розбита лише сльозами дружини та молитвою панотця.
Слова прощання
Представник Петропавлівського військкомату Олександр Міщенко виголосив прощальну промову:
- Ми вшановуємо пам’ять солдата, водія 2 десантно-штурмового взводу військової частини А0284 Деменюка Олександра. 9 вересня 2025 року Олександр загинув від отриманих поранень під час виконання бойового завдання. Його серце перестало битися, але пам’ять про Олександра буде жити вічно. Ми прощаємося з мужнім та рішучим військовослужбовцем, патріотом, громадянином своєї держави. Вічна та світла пам’ять Герою та всім тим, хто віддав своє життя за свободу та незалежність українського народу.
Від імені громади виступила староста Людмила Гарнадко:
- Миколаївська громада зібралася, аби провести у засвіти нашого Героя, нашого односельчанина Олександра Деменюка. Ми знаємо його як добру та ввічливу людину, як відповідального та чесного працівника. Жила просто родина в селі Миколаївка, багатодітна, народили та виховали 5 дітей. Болить та щемить серце, що гинуть люди які могли б ще жити та жити, виховувати дітей, побачити онуків. Але ворог вбиває та руйнує. Шановні рідні, ваш біль ми на жаль ми не можемо зменшити, але ми розділяємо його та сумуємо разом з вами. Вся громада висловлює найщиріші співчуття. Олександр, ваш батько, ваш чоловік назавжди буде Героєм. Нехай до його могили і всіх хлопців, які загинули за Україну, за нас з вами, не заростає стежка. Вони віддавали найдорожче - свої життя. Велика шана Герою. Світла та вічна пам’ять Олександру.
Вічна пам’ять Герою
Можна здогадатися, які думки турбують дружину Людмилу: «Як же ми тепер без тебе, Сашо? Як дітям без батька?» Думає, притискаючи до серця державний прапор, який урочисто передали їй військові.
Коли пролунав військовий салют, а труну опустили в землю, туга стала ще тяжчою. Сини стояли поряд із матір’ю, наче тримаючись одне за одного, аби не впасти під вагою втрати. А потім до могили лягли квіти.
Олександр залишив по собі дружину, доньку, синів, матір та брата. Він був і залишиться для них і для всієї громади взірцем мужності, любові до рідних і до України.
Його життя обірвала війна, але його подвиг назавжди вписаний у книгу пам’яті громади.
Світла та вічна пам’ять Герою Олександру Деменюку!
Прощання з Героєм:
