Ми продовжуємо писати про людей, які змушені тікати від війни, але знаходять сили розпочати нове життя. Наша розповідь про Яну Давидову з Авдіївки, яка відкрила перукарню в селі Богинівка. Яна поділилася з журналістами Петропавлівка.City спогадами про життя під вибухами, втечу від війни та життя на новому місці.
Яна Давидова народилася в Авдіївці, дитинство та шкільні роки пройшли в рідному місті. Ще у школі дівчина обрала майбутню професію, тож поїхала у Донецьк вивчати перукарську справу. З 17 років Яна присвятила себе перукарському мистецтву. Здобула фахову освіту, почала працювати у місцевому салоні. А за три роки до війни разом із колегами Ярославою та Тетяною відкрила власний салон краси під назвою «Територія професіоналів» в Авдіївці.
24 лютого 2022 року змінило все…
- Три роки ми пропрацювали самі на себе, мали свою справу, постійних клієнтів, робота налагоджувалася. 10-го лютого 2024 року саме закінчили всі косметичні роботи в салоні, заплатили останній внесок за приміщення, як 24 лютого усі на плани зруйнувала війна, — згадує Яна.
Уранці того дня Яна вела свою доньку Олександру до школи, коли пролунали перші сирени “Повітряна тривога”.
- Одразу нічого не зрозуміла. Ми вже звикли до вибухів з 2014 року, то й не звернули уваги. По дорозі до школи побачила дівчинку, яка застигла від страху на вулиці. Тоді вчителі повідомили, що почалася повномасштабна війна, і треба забрати дітей додому, — ділиться Яна.
Того ж дня в місті почалася паніка. Хтось збирав речі та завантажував машини й одразу виїжджав із дітьми. У місті утворилися величезні черги на автозаправках за бензином, до банкоматів — за грошима та до магазинів — за продуктами.
- Ми жили в дев’ятиповерхівці в центрі міста, бачили, як з боку окупованого міста Ясинувата запускали «Гради» по нашому району. Тоді ми вирішили переїхати до батьків у приватний житловий сектор. Там і будинок більший, і підвал є. Кілька родин там зібралося, жили разом.
Але вже незабаром небезпечно стало й у приватному секторі, розпочалися бої за Костянтинівську трасу, вибухи стали гучніше, а потім на сусідню вулицю впала ворожа ракети, тоді Яна вирішила виїжджати з Авдіївки.
- Наші діти гралися на подвір’ї, коли на сусідню вулицю прилетів снаряд. Уламки розлетілися по будинках, ми швидко сховалися в підвалах. Це підштовхнуло нас залишити рідне місто, — каже Яна.
Наступного дня Яна разом із донькою виїхала з Авдіївки. Чоловік Андрій працює рятувальником в Державній службі з надзвичайних ситуацій, тож залишився ще на кілька тижнів у місті.
- Ми вже знали “графік” обстрілів, знали, коли сильні обстріли, коли буде затишшя, тому рано-вранці, коли ворог ще спав, ми виїхали. У мене була власна машина, тому це було не важко, але все одно не знали, куди їхати. Трасою рухалися довжелезні колони автомобілів, люди тікали від війни, рятувалися, — згадує наша героїня.
Спочатку Яна вирішила поїхати до великого міста Дніпро, але через високі ціни на житло мусили шукати інший прихисток.
- Колега чоловіка мешкав у Богинівці і запропонував нам їхати до нього. Так ми й опинилися в Богинівській громаді.
Яна з чоловіком Андрієм та донькою Олександрою оселилися в селі Богдано-Вербки, де спочатку орендували будинок, а згодом придбали.
- З 16 травня 2023 року ми офіційно зареєструвалися в громаді як вимушено переміщена родина. Перший рік життя на новому місці був дуже важким. Я не могла налаштуватися на нове життя, на роботу. Донька пішла до першого класу в місцеву школу, а я вирішила спробувати почати все з початку у своїй перукарській справі, — розповідає Яна.
У Богинівці Яні надали приміщення для її перукарні.
- Приміщення було зовсім порожнім, без ремонту. Чоловік підвів водогін, аби була вода, я пофарбувала стіни. Навели лад своїми силами. Ще плануємо зробити опалення. Так і почала працювати на новому місці. Одного разу на зачіску прийшла дівчина, розговорилися з нею, виявилися спільні інтереси, тепер вона працює зі мною, надає послуги з перманентного макіяжу брів, — ділиться дівчина.
Мешканці села швидко дізналися про нову перукарню в селі і клієнти не забарилися.
- Людей у селі багато, тому клієнтів вистачає. Я роблю і чоловічі, і жіночі стрижки, люди задоволені, що тепер не треба їхати далеко, аби зробити зачіску. Ми повністю облаштувалися тут і почуваєшся майже як вдома. Я дуже щаслива, що знайшла в собі сили відновити свою справу, — підсумовує Яна.
