Знову болюча звістка… Знову скорбота в нашому краї… На Донеччині віддав своє життя Салтиков Олександр з села Самарське. 24 вересня Петропавлівська громада навколішки зустрічала Героя вдома…
Народився Олександр 16 грудня 1969 року в селі Самарське. У рідному селі промайнули його шкільні та юнацькі роки. Після навчання чоловік служив в армії, а після працював трактористом у колгоспі в Самарському. Згодом Олександр працював у Петропавлівському ТОВ «Комунальщик 2011».
У березні 2024 році Олександра призвали на захист Батьківщини. Одразу відправили на військові навчання, де отримав чоловік поранення ноги. Місяць лікувався вдома, а згодом знову повернувся на навчання. 27 червня Олександр поїхав на Донеччину, ввесь час був на Авдіївському напрямку. Служив Олександр Салтиков у 59 бригаді, був солдатом стрільцем.
- Брат завжди розповідав, що було дуже важко на війні, обстріли були страшними. І градами, розповідав, що найстрашніше то ті дрони. Мій бідненький, як їх там бомбили, - зі сльозами розповідає сестра Анна.
13 вересня Олександр в останнє зателефонував додому…
А потім страшна звістка надійшла до рідного села… 17 вересня 2024 року Олександр загинув поблизу Красногорівки Покровського району Донецької області.
- Він був дуже добрим, останнє б віддав для інших і так мало прожив… Не встиг родину створити, а тепер ще й загинув… Завжди чекав від мене посилку з дома, постійно складала всього-всього йому. У нього там знайома Іринка була, загинула перед ним, так шкода… А братику моєму так хотілося жити, тепличку ставив, вирощував перепілок. Мій менший брате… У нас така велика родина, як ми тепер ми без нашого Санечкі.
24 вересня Олександр на щиті повернувся до рідного села… Живий коридор розтягнувся від вʼїзду в Петропавлівку до батьківського будинку полеглого воїна…
Навколішки краяни, рідні, друзі, колеги, односельці та побратими віддавали шану Герою. А біля двору на Олександра вже чекали найрідніші…
Заупокійну службу по загиблому солдату провів отець Олег Тимофієв, настоятель храму Святого мученика Іоанна Воїна з селі Слов’янка. А далі траурна процесія вирушила в останню путь Олександра.
Три салютні постріли завершили церемонію прощання і сповістили про ще одного янгола-охоронця над нашою Петропавлівщиною. Від сьогодні ще один прапор замайорить на кладовищі…
Вічна та світла шана Герою Олександру! Низький уклін полеглому воїну!
Фото та відео з прощання з Героєм:
