Весна асоціюється із пробудженням, відновленням і надією. Поява першої квітки видається маленьким дивом, яке створює сама природа. А коли шедеври створює людина, коли квіти народжуються в руках та на полотнах, світ стає дивовижним. Хочу розповісти про маму та доньку, хобі яких стало для них самих та для оточуючих і розрадою, і підтримкою ментального здоров’я, і роботою на Перемогу. Ми побували у творчій майстерні Майї Бондарєвої та її донечки Єви.
У родині творчих
Майя зізнається, що в родині у них творчих особистостей вистачає: молодша сестра Євгенія шиє іграшки, а її син Селім ще у шкільному віці конструює техніку, племінниця Лана малює та грає на піаніно, донечка Єва дивовижно малює пензлями, а сама Майя відкрила для себе мистецтво хендмейду і створює вишукані українські віночки.
Навчилася працювати лівою рукою
Наша героїня Майя Бондарєва – перукарка, теж творча професія, про яку вона мріяла з дитинства. Попри те, що від народження Майя – шульга, це не завадило їй опанувати омріяну професію.
Після закінчення школи в учбовому центрі «Заліна» вчилася на перукаря. 2002 вже практикувалася в перукарській справі.
- Мрія з дитинства бути перукарем. Батьки хотіли іншої мені професії, а мені не хотілося ніяких інститутів. Напевно, уже тоді щось наштовхувало мене на творчість. Я закінчила курси універсального перукаря в навчальному закладі «Заліна». Так, як я шульга та працюю лівою рукою, то навчання було складнішим. Викладачка одразу сказала, що ще не вчила на перукаря шульгу. Та я не здавалася, замовила спеціальні ножиці, якими мені було зручно стригти моєю робочою лівою рукою. І все вдалося, - розповідає Майя.
У 2002 юна перукарка вже мала своїх перших клієнток. Зізнається, що їх спочатку насторожувало, що майстер - шульга. Проте всі лишалися задоволеними.
- Був випадок у моїй практиці: на пів стрижки клієнтка помітила, що я працюю лівою рукою, встала та сказала, що її не тією рукою стрижу. Але все ж я її заспокоїла та вмовила завершити роботу. Клієнтка лишилася задоволеною. Відтоді вже маю постійних клієнтів. А робота, як я і мріяла, приносить мені задоволення, - говорить перукарка.
На творчість надихнула донечка
Творчий потенціал Майя відкрила в собі повною мірою з появою на світ донечки Єви.
Свого майбутнього чоловіка Віталія жінка зустріла ще у шкільні роки. Симпатія переросла в кохання, після навчання та здобуття професії згодилася стати на рушник зі своїм обранцем. 26 серпня 2006 року Майя та Віталій одружилися, 18 років у шлюбі. Згодом Віталій та Майя стали батьками: новонароджену донечку назвали Єва.
- Моє найбільше досягнення в житті – це моя донечка. Вона в мене талановита й мене надихає, - зізнається Майя.
У родині підростала маленька дівчинка, уже в дитячому садочку в Єви помітили хист до малювання, поробок. Донечка спонукала й маму розвивати свої творчі здібності.
- Коли Єва пішла до школи, у нашому будинку, можна сказати, утворилася шкільна майстерня. Ми виготовляли поробки. Я допомагала нашій класній керівниці Аллі Григорівні Осадчій із поробками на уроки праці. Один із таких яскравих прикладів: до нового року треба було зробити поробку. Тоді ми з Євою виготовили сніговиків з паперових стаканчиків. А потім один за одним з’являлися наші з Євою вироби, які ми дарували школі, - розповідає Майя.
Майстриня Майя зізнається, що витратила на сніговика 1500 штук паперових стаканчиків. Серед велетнів-сніговиків, мов у казці, відчувала себе її донечка Єва.
- Коли ми з донькою разом створюємо новорічні іграшки, я немовби повертаюся в дитинство, говорю, що, напевно, там не догралася, тому так люблю власноруч зроблені іграшки, - посміхається Майя Бондарєва.
Того ж року Майї та Єві запропонували стати учасниками Всеукраїнського родинного конкурсу «Дідух».
- Ми зробили Дідуха, який потрапив на виставку до Києва та зайняли друге місце в Україні. Це було неймовірно. Враховуючи, що тоді дуже важко було дістати самих колосків. Їздили в поля збирати, тоді вже не сезон був. Удома колоски мили та сушили. У колеги на роботі стояв букет із колосків, забрали і його. З Харкова нам привезли на замовлення. До 1000 колосків пішло на створення того Дідуха, - згадує майстриня.
А от ідеї для витворів народжуються в думках майстрині. Вона може знайти схему поробки в інтернеті, подивитися відео-урок, проте витвір буде інакший – такий, яким бачить його сама майстриня та її донечка.
Із тим, як підростала Єва, так і змінювалися захоплення в родині. Серед виготовлених іграшок з’явилися й ростові квіти.
- У гості з Туреччини прилетіла сестра Євгенія. Коли дві творчі натури зустрілися, то, самі розумієте, ідеї переповнюють. Я давно хотіла створити ростові квіти. Ми почали із сестрою пробувати робити. Передивилися купу уроків, придумали шаблони та зробили першу квітку – це був бордовий піон. Свої перші ростові квіти ми подарували педагогам до Дня вчителя, - згадує Майя.
Ростові квіти стали окрасою на заходах нашого сайту Петропавлівка.сіті. Так на конкурс «Людина року Петропавлівщини» зала була декорована жовтими трояндами в кольорі нашого сайту. Наступного року ростові квіти прикрашали залу на конкурс і у стилі Незалежності.
Ще неймовірні Леді Н’юз та Н’юз Мен – ляльки з газети виготовила Майя Бондарєва для «Степової зорі».
- Це був мій перший досвід з виготовлення ляльок з газет. Тут уже доводилося імпровізувати та придумувати ідеї створення самій. Аби зробити руки лялькам, за макет використовувала свої ж руки. Це був цікавий процес. Усі ідеї приходять якось самі. Мені все це подобається, і я в захваті від процесу, - говорить Майя.
Творчість донька та мами допомагає ЗСУ
Варто зауважити, що серед усіх творчих поробок Майя та Єва захопилися живописом. Коли в Петропавлівці відкрила студію живопису Наталя Стряпкова, то мама з донькою були одні з перших, хто поринув у атмосферу мистецтва. Особливо живопис припав до душі Єві. У будинку з’являлися одна за одною картини з акварелі. Квіти, тварини, природа оживали на мольбертах. Свої художні таланти особливо Єва продемонструвала на розписах гільз. На прохання волонтерів дівчинка розмалювала кілька десятків гільз, які виставляли на аукціони. У такий спосіб родина Бондарєвих долучилася до допомоги ЗСУ.
- Волонтерка із села Самарське Оксана Литвинюк, вона ж моя клієнтка, спитала, чи могли б ми розмалювати гільзу. Ми спробували. Одну я, одну Єва розмалювала. З’ясували, як обробити гільзи, аби фарба трималася. А потім одну за одною розмальовувала Єва. Їй сподобалося, - розповідає майстриня.
Шедевром вийшов ящичок з-під набоїв, на якому Єва намалювала бойовими гусей у вишиванках. Цей лот зібрав найбільше донатів на аукціоні. Усі кошти пішли на допомогу ЗСУ.
- Одну таку гільзусувенір на подарунок передали священнослужителю в Польщу. Цей сувенір не пропускали польські прикордонники. Лише через Міністерство дали дозвіл провезти його до Польщі. Поляк був буде вдячний та кругом їздить показує та розповідає, що то за сувенір. А доньці за це передали подарунок, - згадує майстриня.
Наразі Єва захопилася малюванням лінерами (капілярна ручка з чорнилом усередині та стержнем певної товщини). На папері з’являються чорно-білі малюнки, відчуття, ніби той малюнок створений комп’ютером, а не рукою юної художниці. Єва від цього отримую велике задоволення.
Українські віночки подорожують світом
Знову хочу згадати весну, перші квіти, що витинаються з ґрунту та бруньки на деревах. Бо дивлюся на роботу майстрині Майї, як вона вплітає у віночок стрічки та прикрашає їх штучними квітами. Так народжуються українські віночки. Це одне з останніх творчих захоплень Майї Бондарєвої.
У майстерні Майї, яка з’явилася в її будинку два роки тому, бачу розмаїття віночків із квітів: синьо-жовті, кольору пудри, ніжно-блакитні, червоні, бордові… Відтінків стрічок та квітів тут не злічити. Кожен віночок особливий і не схожий на попередній. Майже всі віночки виготовлені на замовлення, бо таку красу приємно дарувати. А ще віночки для вінчання – їх зараз теж замовляють молоді подружжя.
- Десь я раніше побачила віночки з квітів, і мені захотілося їх створювати. Ідея довго лишалася просто ідеєю. А потім сестра Євгенія надихнула мене почати їх втілювати в життя. Сказала, що мрії треба здійснювати. Знайшла мені навіть авторський курс із виготовлення аксесуарів. Я придбала той курс, довго ним не користувалася, а потім осилила його подивитися. Покрокову інструкцію переглянула, закупила матеріали. Але ті схеми мені не зайшли, усе одно почала робити віночки так, як мені душа лежить. Диплом я отримала після курсу, хоча домашні роботи були у власному виконанні. Навіть майстриня мені написала, що ви посвоєму бачите ці віночки. Так і було насправді, - говорить Майя.
Усю творчість у родині перервала велика війна. Але, як не дивно, саме улюблене хобі рятувало майстриню від страху та депресії. Коли за вікном гула сирена, хотілося себе хоч чимось заспокоїти.
- Коли почалася повномасштабна війна, спати було страшно. Надворі завивала сирена, ми сідали між чотирма стінами. Не знала, де себе подіти. Не спиться. Моторошно. Тоді я почала ставити поряд стільчик та ослінчик. Діставала ящички із заготовками квіточок і працювала. Виготовлення віночків відволікало від сумних думок. Вийшло, що свою мрію робити віночки я почала втілювати в перші дні повномасштабної війни, - згадує Майя.
За ці два роки майстриня виділила собі окрему кімнату в будинку. Поставила столик, крісло, розмістила скриньки з матеріалами. Ось уже два роки в руках майстрині народжуються українські віночки та прикраси для волосся дівчаткам.
Перші вироби Майя виставила на продаж у Інтернет, і одразу знайшлися покупці. А далі вже були замовлення. Віночки почали замовляти на подарунки. У більшості покупці – українці, які або відправляють за кордон на подарунки, або живуть за кордоном. Один з найперших віночків, що полетів до Ізраїлю в родину українців, був синьо-жовтий зі стрічками. Інші поїхали до Америки, Білорусі, Польщі. А віднедавна Майя виготовила свої перші весільні віночки для українців в Україні.
- Почали замовляти віночки весільні, зокрема на вінчання. Уже двічі жінка з Петропавлівки замовила віночки для онуків, які живуть за кордоном. Замовляли віночки на цілий музичний дитячий колектив на Київщину. Наразі виставляю свої витвори в Інтернетмагазині, - розповідає наша героїня.
Редакція нашої газети та сайту під час візиту до Берліну презентувала український віночок дружині посла України в Німеччині Олені Макєєвій. Подарунок дуже сподобався і пані Олені, і присутнім на зустрічі колегам журналістам з Польщі та Грузії.
Дивуюся, як наша героїня встигає й на роботу ходити, і домашні справи вести, і на хобі час виділяти.
- Мої клієнтки знають, що на роботі я із 7 ранку, а як треба, то й раніше. Додому повертаюся о 17й або 18-й годині вечора, роблю домашні справи, із чоловіком Віталієм пораємо город, господарство. Дуже квітами вуличними захоплююся. А після 20-ї вечора поринаю у свій творчий процес. До 1-2-ї години ночі можу робити віночки, - зізнається Майя.
Зараз Майя ще прикрашає великодні кошики. Загалом близько 40 віночків від Майї Бондарєвої роз’їхалися по всьому світу.
- Моє хобі стало для мене і порятунком у важкий час, і захопливою справою, і затребуваним продуктом на ринку сувенірів з України. Мрію представляти свої віночки на Всеукраїнських ярмарках та виставках та про власний магазин рукоділля. Вірю, що після перемоги моя мрія здійсниться, - говорить Майя.
У будинку родини Бондарєвих творча атмосфера панує в кожному куточку. Стіни прикрашають картини Єви. Майстерня Майї теж стала окрасою у вітальні. Здається, що у цій родині для творчості немає меж. Свою весну Майя та Єва створюють цілий рік.
