Не припиняємо дивуватися наскільки ж наш край багатий на творчих та обдарованих людей. Кожен житель наших селища та сіл- по-своєму талановитий та має безліч творчих ідей. Однією з таких є незвичайна майстриня крафтового виробництва, жителька села Росішки, Ірина Северин. 5 років тому наша землячка відкрила для себе оригінальну справу – сіноплетіння. І ось уже на сьогодні рівень майстерності жінки виріс настільки, що її поробки представляють рідну Петропавлівщину на виставці у Франції. Про те, як прийшла ідея працювати з сіном, Ірина розповіла журналістам сайту «Petropavlivka.City».
Пані Ірина дійсно - дуже творча людина. Своє життя жінка присвятила праці в місцевому будинку культури, завдяки якому незвичайна майстриня дізналася та опанувала таку цікаву справу як плетіння з сіна. Увесь час вона шукала та вигадувала креативні ідеї для культурного розвитку свого рідного краю. Щорічно на свято Петра й Павла представляла на районних та обласних виставках цікаві різноманітні вироби.
П’ять років тому на чергову виставку Ірина з колегами почала шукати нові оригінальні ідеї, адже майструвати кожен рік одне й те саме вже набридло.
- Ідей зовсім не було. А тут ми якраз заготовляли для своєї корівки Ромашки сіно. І якось почали жартувати, що візьмемо те сіно, поставимо та й будемо сидіти. Але то, звісно, були жарти. Проте думки щодо сіна мене не залишили, - згадує пані Ірина.
Вирішила жінка все ж таки поцікавитися в просторах інтернету, а що ж цікавого можна зробити з сіна. Так майбутня майстриня й дізналась про таку оригінальну, а найголовніше екологічно чисту справу.
- Навчитися техніці плетіння виявилося складно, але я знайшла майстра з Польщі. Він розробив свою техніку та плете великогабаритні роботи, наприклад, будиночок із сіна, до якого можна зайти. Але це дуже важка праця. Треба заготовити великі джгути, потім їх скрутити, зшити. Така праця потребує допомоги кількох людей, а я тоді була одна та й просто поки цікавилася сіноплетінням. Але вирішила все ж таки спробувати за його технологією тільки сплести меншим розміром. Вийшли в мене тоді мої перші поробки: півень-кошик та курочка-кошик, - згадує свої перші спроби майструвати жінка.
Того року пані Ірина з колегами дійсно змогли здивувати всіх своєю оригінальною виставкою на районному святі. Здавалося б як же можна плести з сіна. Коли бачиш поробки, очі не вірять, що то звичайне сіно, настільки гарно та акуратно виглядає. Але така справа вимагає кропіткої праці.
Сіно треба заздалегідь добре підготувати до виробки, гарно просушити, підготувати жгути для майбутніх крафтових виробів.
Виявляється, що в роботі з сіном є ще невеличкі приємні та навіть розслаблюючі моменти. Усе ж таки, коли постійно знаходишся поміж пахучого сіна, то аромати розслабляють, заспокоюють та додають релаксу.
З того часу Ірина вирішила спробувати себе в крафтовій справі та продовжила вчитися плетінню. З кожним разом вироби ставали все кращими, потроху з’являлися прихильники та бажаючі придбати таку красу.
- Пішла робота. Дуже багато поробок ми продавали й дарували. Влаштовували ярмарки, на яких кожна виробка коштувала 50 гривень, тому відвідувачі мали змогу придбати все, що їм сподобалося, - розповідає пані Ірина.
За п’ять років плетіння та мотання з сіна незвичайна майстриня має велике розмаїття робіт. До речі, ідеї для своїх виробів жінка вигадує сама.
Зараз Ірина дуже відома у своєму краї та в інших регіонах нашої країни. Не лише земляків підкорив талант жінки. Велику славу здобули кошики-органайзери з сіна по всій Україні. Замовляли їх у Ірини й краяни, і бажаючі з різних українських міст.
- На той час магазин майстрів під Києвом погодився продавати мою продукцію в себе, мала вже відправляти їм готові вироби на продаж, але ж почалася війна, - говорить Ірина.
Почалася війна… Пані Ірина залишилася без роботи, виробництво призупинилося. З самого початку й досі надихають Ірину майструвати та вражати своїм талантом її чоловік Святослав, син Дмитро та невістка Світлана.
Янголом на небі оберігає матусю син Павло. Втрата сина занадто зломила батьків. Упоратися з болем допомогла улюблена справа сіноплетіння, яку Павло дуже любив та завжди підтримував маму. Тому Ірина почала ще більше працювати та творити.
- Я була дуже засмучена, але мене підтримала родина. Сказали, що треба продовжувати рекламувати свою кропітку роботу та не залишати улюблену справу. Тоді мені подали ідею, та я почала робити куточки з сіна й виставляти фото в соціальних мережах, - розповідає майстриня.
Ще Ірина проходить навчання задля успішного просування своєї улюбленої справи. Навчалася в майстерні крафтових виробів - тривало навчання пів року в он-лайн режимі.
- Один вебінар навіть присвятили моїй справі, та фахівці допомогли розробити мій власний бізнес-план на 5 років, - ділиться гарними спогадами пані Ірина.
Також майстриня за п’ять років вийшла на повністю екологічно чисте виробництво та використовує екологічні нитки для змотування сіна.
- Я навіть мала досвід працювати з ліскою, її не видно, але з нею дуже довго йде робота, і вона постійно випадає з голки, але виглядало цікаво, наче просто сіно, - говорить майстриня.
Два місяці тому пані Ірина вирішила розширити свої знання та взяти участь у вебінарах від українських ремісників для крафтових виробників. На таких вебінарах розповідають підприємці про свою продукцію, як її правильно рекламувати та зробити свою працю дійсно успішною.
Саме ці вебінари звели Ірину Северин з чудовою жінкою - спікеркою Анастасією Білецькою з Києва.
У липні цього року пані Ірина отримала листа із запрошенням узяти участь у виставці зі своїми поробками на міжнародному рівні у Франції.
- Я ознайомилася з листом та навіть зраділа, але потім дізналася, що участь - платна. Так подумала, де ж я зможу взяти кошти на таку поїздку для рекламування своєї продукції. Написала листа своїй спікерці Анастасії про те, що дуже хочу, щоб наше маленьке село процвітало, щоб про нас дізналися, що є я, така майстриня, і мрію усім розповісти про свою працю, - розповідає жінка.
Зараз лист до Анастасії Білецької разом із виробами Ірини знаходиться в Парижі.
А написала пані Ірина наступне:
«Доброго дня, Анастасіє! Мене звуть Ірина Северин, я - майстриня хендмейду декоративно-ужиткового мистецтва з сіноплетіння та сіномотання з маленького села Росішки Синельниківського району Дніпропеторовської області.
Займаюся цим рідкісним видом народного ремесла впродовж 5 років. За цей період створила багато виробів. Маю невеликий досвід з продажу на офлайн фестивалях, на замовлення та через мережу інтернет, але більше просто дарую. Навіть на телебачення ТРКУкраїна надіслала подарунок - піднос та підставки під гарячі горнятка. Але це було до війни, і відповіді я не отримала.
У моїй колекції наразі є екопосуд, різноманітна сувенірна продукція, об’ємні фігури, літери різних розмірів.
Зараз, у такий нелегкий час для кожного та й для всієї країни України, заняття творчістю, хобі хоч трішечки відволікає від страхіття війни! Звісно, якщо ти знаходишся у безпеці! Лікує емоційний стан, заспокоює, допомагає пережити горе! Принаймні для мене.
Завдяки пахучому сіну з рідної землі, з якого потім народжується витвір мистецтва, я живу. Сподіваюся на нашу перемогу в цій війні! Вірю, що ми все витримаємо та здолаємо! Люблю свій край! Дуже люблю та молюся за свою сім’ю!!!
Наша родина пережила страшну втрату. У березні внаслідок обстрілу від осколкових поранень загинув мій молодший син Павло. Загинув як мирний житель міста Харкова, а йому тільки но виповнилося 30 років... Це дуже важка втрата, але сіноплетіння мене рятує!
За ці роки я взяла участь у ярмарках, виставках, фестивалях. Брала участь у міжнародних та всеукраїнських онлайн фестивалях та конкурсах, де займала тільки призові місця. Стаття про мене як майстриню увійшла до каталогу історій успіху майстрів та ремісників зі східних областей України, створеного за підтримки GIZ.
У цьому році - Всеукраїнський Благодійний онлайн фестиваль мистецтв "Паляниця" в м.Харків, де отримала найвищу нагороду - Гран-прі.
ІІ Міжнародний художній онлайн - конкурс "Акварель" м. Харків. Підсумок - 1 місце. Усі благодійні внески від учасників направили на допомогу ЗСУ та на підтримку громадянам, які постраждали під час війни.
Пані Анастасія! Я МРІЮ про розвиток зеленого туризму на селі та популяризацію сіновиробництва. Про мою сінопродукцію вже багато хто знає в Україні та навіть у Німеччині й Латвії.
Хочу, щоб цей бренд розвивався та продавався! У моєї продукції є свій логотип.
Можливо, Ви зможете порекомендувати мою творчість тим людям, кого б це зацікаво. А можливо, вони навіть зможуть зайнятися реалізацією моїх виробів з сіна.
Я знаю, що всі ідеї та мрії - здійсненні. Усе в наших руках! Головне - вірити та працювати! А моє сіноплетіння – це дуже круто!
Заздалегідь дякую!
З повагою Ірина Северин».
Анастасія одразу відгукнулася, була вражена діяльністю Ірини та навіть зізналася, що в її практиці справи сіноплетіння ще не було, тому запропонувала співпрацю нашій землячці.
- Вона запитала чи буду я з ними працювати, якщо вони знайдуть для мене дизайнерів, бажаючих мати поробки з сіна, і я, звісно, погодилася. З часом мені зателефонувало аж 5 майстрів з різних міст України. Я була шокована такою прихильністю до моїх поробок.
З однією дизайнеркою, Іриною Бойченко, наша талановита землячка погодилася співпрацювати та плести фігурки з сіна на її замовлення.
- Дизайнерка Ірина Бойченко надіслала мені приклади робіт, я погодилася, що можу таке зробити, і вона замовила в мене перші вироби - кружечки. Після виконаного замовлення Ірина зателефонувала до Анастасії, і вони дали мені шанс представити мою справу на виставці у Франції, - розповідає Ірина.
Майстриня почала готуватися до міжнародної виставки. Для неї жінка мала зробити елементи для великого панно, а саме кружечки та китиці з сіна.
- Працювала вона десять днів. Зробила 19 кружечків, мала б ще, та не вистачило часу. А ще я плела косички з сіна, як зазвичай, але прийшла ідея спробувати плести китиці. І це було гарним рішенням, адже вони виглядають більш акуратними. Готові вироби відправила дизайнерці. Коли вона надіслала мені фото зібраного панно, я навіть не очікувала, що з моїх кружечків та китиць можна зробити таку красу. На виставці панно матиме ще каркас та підсвічування, - розповідає пані Ірина.
Неймовірно, наскільки талановиті наші краяни. Своїм прагненням проста мешканка села Росішки на сьогодні представляє свою працю на міжнародному рівні та показує талановитість українців.
Панно "Взаємодія", так його сумісно назвали Ірина Бойченко та Анастасія Білецька, представлятиме український культурний центр у Парижі на виставці в рамках Paris Design Week Франція.
Перелічити всі вироби, які виготовила пані Ірина за роки кропіткої праці, дуже складно, бо їх насправді дуже багато, адже оригінальні ідеї завжди приходять до майстрині. Має досвід майстриня плести велику кількість різних фігурок з сіна. У її скарбничці витворів писанки, кошики, літери, вази, органайзери, кружечки, неймовірна Сінославна та навіть новорічна ялинка.
- Наразі чекаю на дзвінок від ще однієї дизайнерки. Вона хоче, аби я зробила великі абажури з сіна для світильників, - ділиться планами пані Ірина.
Розповіла нам майстриня про ще одну свою мрію, на здійснення якої чекатимемо разом із талановитою землячкою.
- У майбутньому мрію про міні-фабрику з виготовлення матраців та подушок, набитих сіном, - говорить Ірина Северин.
До речі, до війни жінка мріяла про свій «Сіноленд» - виставку з великих поробок. Досі думки про це не залишають майстриню.
Ми впевнені, що після перемоги весь наш край відвідає неймовірний «Сіноленд» незвичайної майстрині Петропавлівщини Ірина Северин.
Як проходить процес сіноплетіння дивіться у нашому відео:
Давай дружити!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там оперативні новини Синельниківського району та країни
- Наша сторінка у Facebook "Степова зоря"
- Ми є в Instagram
- Наш Chat_bot: Ви можете надсилати нам новини та цікаві фото/відео (події, пейзажі, дітей і т.п)
- Наш Youtube: цікаві відео з Петропавлівки та району
- Якщо ви бажаєте підтримати нас і наші медіа, будемо вдячні за ваші донати.
Підтримати нас можна на головній сторінці нашого сайту натиснувши ПІДТРИМАТИ КОМАНДУ!
Дякуємо, що ви разом з нами!💙💛
