У Києві в Українському домі саме до Дня Гідності відбулася виставка світлин репортера Володимира Миронюка (позивний Джон, псевдонім WM Blood). Володимир 2023 року став позаштатним кореспондентом тижневика «Степова зоря» та сайту Петропавлівка.City. Ми побували на виставці його світлин.
Для мене це не просто виставка, це ще й неповторні спогади, адже маю причетність до частинки цих світлин. Зокрема ті, що зробив Володимир під час наших спільних поїздок на фронт: Соледар, Лиман, Ямпіль, Золоте, Зарічне, Святогірськ... Пишаюся, що ці світлини отримали продовження своєї історії в моїх нарисах та репортажах.
Серед цих світлин почуваюся гордо за друга й колегу - неймовірного фоторепортера Володимира. Він жив світлинами та продовжує жити в кожній із них.
«Фронтовий фотограф» — так називали військові Володимира Миронюка. Він приїхав з американським паспортом і українською душею, щоб допомогти Батьківщині своїх дідів та прадідів. І склав голову на одній з найнебезпечніших ділянок фронту — на місцевості, яка була видна, як на долоні й прострілювалася. Десять років в Україні були для нього роками допомоги, а також фіксування подій — від Самооборони Майдану до кадрів у окопах Донбасу під час великої війни.
Саме донька Олександра подбала про те, аби татові світлини, які ще не опубліковані, побачив світ. Вона ретельно відібрала фотознімки для виставки, на відкритті подякувала всім, хто допомагав організувати показ світлин. Зізнається, що сама не очікувала, що стільки людей будуть їй допомагати. Серед організаторів і головний редактор видання «Цензор. НЕТ» Юрій Бутусов.
Юрій також познайомився із Джоном на фронті, бачив, як репортер працює. Журналіст розповів на відкритті виставки, що Джон нагадував лицаря у старих обладунках, який підтримував воїнів, як міг, на цій війні.
- Володимиру з позивним «Джон» було 59 років. Він не міг бігати з новітньою технікою в повному спорядженні, як молодші військові. Але був на передовій. Він зустрічав їх з бою, він чергував ночами на постах, щоб хлопці могли поспати, він допомагав з усім, що було потрібно військовим. Він ніколи не знімав постановочних кадрів. Його об’єктив був, як зброя — він цілився лише там, де була небезпека, - сказав Юрій Бутусов.
Я також мала за честь сказати промову на відкритті виставки: розповісти, яким був фоторепортер, як він працював на фронті. Чому Володимир Миронюк любив робити крупні плани війни, бо саме через очі та обличчя він бачив долі й душі.
Гурт «Очеретяний кіт» створив музичний супровід на відкритті виставки, присвяченій Джону (Володимиру Миронюку). На цьому відкритті були присутні автори його улюбленої пісні «Шибеник», яка звучить у виконанні гурту «Харцизи» (автор віршу Дмитро Гладун та автор музики Євген Заблоцький (Evgeniy Zablotskiy)). Ці пісні дуже любив Джон. Їх є за що любити.
Тексти до цих пісень були написані задовго до Майдану та війни. Тепер їх поклали на музику, самі ці пісні стали улюбленими наймогутніших, найвідчайдушніших наших захисників. Це найкращий супровід для виставки фоторепортера Володимира Миронюка.
Це була виставка робіт, якими Володимир жив, у яких живе й буде жити...
