Свої вміння майстрині передають лише рідним. У селищі Великий Бичків, що на Рахівщині, Марічка Чорій випікає унікальні медяники, які є традиційним оберегом, дарунком, смачною здобою. Цей унікальний хліб є візитівкою селища, секрет приготування якого тримають в секреті з давніх-давен.
«П’ять років тому, коли моя сестра виходила заміж, я вирішила сама спекти їй нашого традиційного весільного медяника, – почала свою історію Марічка. – Проте ніхто не поділиться тим секретом приготування, який передається лише в роду. Але мені пощастило – знайшла свою дуже далеку родичку, яка й погодилася мене навчити. Колись вона була весільною кухаркою».
На Закарпатті прийнято на весілля першому свідку дарувати молодим весільного медяника. Жінка каже, що таких медяників потрібно було приносити три: один молодята мали залишити собі на згадку про весілля, інший – у церкві, коли вінчалися, а третій молода пара ділила на другий день весілля. Причому, хто більший шматок відірве, той довше буде жити. Решту медяника нарізали тоненькими скибочками та роздавали найближчій родині.
Весільний медяник, за словами майстрині, це оберіг для новоствореної сім’ї. А різнокольорові візерунки на ньому, наче традиційна гуцульська вишивка, містить закодовані побажання молодятам на щастя, на долю… Усередині хлібини міститься наскрізна дірка.
«Це щоб подружжя дивилося лише одне на одного, і нікого іншого не бачило», – розповідає народне повір’я Марічка.
Крім того, дірка у формі кола символізує нескінченність, як любов на землі. Проте в той отвір могли вставити й пляшку для пригощання гостей, і квіти…
Великобичківський весільний медяник у своєму складі неодмінно має мед та важить від одного кілограма до п’яти з половиною.
«Можна було б, звичайно, спробувати спекти й важчого, проте потрібно мати відповідну форму та достатньо велику духовку, – стверджує жінка. – Загалом медяник випікається близько трьох із половиною годин. Тісто надзвичайно вибагливе».
Майстриня розповіла, що перша згадка про весільний медяник в їхньому населеному пункті датується 1914 роком. Проте випікали цей хліб і набагато раніше. Технологію, рецептуру місцеві кухарки передавали з покоління в покоління усно, показуючи власним прикладом.
«Від звичайного медяника весільний відрізняється більшою висотою та особливим смаком, – продовжує господиня. – Комусь він медом смакує, комусь – шоколадом, а комусь – ще чимось».
Форми для випікання, за словами Марічки Чорій, жінка збирала по всій своїй родині. Нині має їх чимало. Особливо цінні старі чавунні, бо мають товсті стінки. А чим вони товстіші, тим довше і краще випікається медяник. Сьогодні в доробку господині близько тисячі медяників – від простих до великих весільних. Її хлібини розвезли як особливі українські дарунки чи не в усі країни світу. Навіть у Сполучені Штати один помандрував. І не зіпсувався в поїздці через океан.
«Медяники дуже довго зберігаються, – каже майстриня. – Вони зберігають свої смакові якості до півтора місяця. Навіть через півроку люди їх їли та казали, що дуже смачні. Знаю одну сім’ю, у якій цей весільний хліб зберігається вже 25 років…»
До речі, весільний медяник призначений виключно для весіль, святкових і радісних подій. Бо може трапитися й щось містичне.
«Якось мені замовили весільний медяник, – згадала Марічка. – Ніби все було, як завжди – не перший рік їх випікаю. І запаси зазвичай роблю, щоб на кілька замісів вистачило… А тут – то одного не вистачає, то іншого. Уже зібралася в духовку ставити – електрику вимкнули. Нарешті спікся – так із форми не хоче випадати. Ледь дістала, трохи навіть полопав. А це дуже погана прикмета – кажуть, що життя в молодят не заладиться. Почала розфарбовувати – фарба потекла. Ще ніколи такого не було, щоб усе так було проти… Думаю, яке ж то подружнє життя чекає на пару? А вже потім дізналася, що медяник замовили на роковини за померлим… Тож тепер завжди запитую, коли беру замовлення, для чого він».
Свої знання й уміння, а найголовніше – таємницю рецепту весільного медяника – Марічка нині передає 14-річній донечці Андріані. Колись вона передасть її своїм нащадкам.
Світлана ВОЛКОВА, «Сімейна газета».
