Не пустує ні дня Дмитрівський будинок культури. Велика зала, в якій давали концерти, тепер заповнена всім тим, що потрібно для фронту, для захисників, для біженців. На стінах розвісили рибацькі сітки: приходять школярі й плетуть маскувальні сітки. Поряд уже готові, а ще речі, які підуть на ті ж самі маскувальні сітки.
Плетуть масксітки
- Тільки почалася війна, ми організували волонтерський пункт, - розповідає депутат Миколаївської сільської ради Микола Іванько. – Щодня діти приходять, 15-20 учнів плетуть маскувальні сітки. Люди організувалися, приносять одяг для біженців, продукти харчування, дівчата готують тормозки захисникам. Люди несуть кошти, так як є перебої з дріжджами та борошном, то ми купуємо необхідні продукти, розвозимо по домівках, а жінки печуть пиріжки. Потім розвозимо наші тормозки та пиріжки захисникам та біженцям.
Робота над масксітками
Кашу варять і передають захисникам у гарних коробочках, а в торбинках – сухарики, які готує Ірина Приліпко. Пані Ірина виготовляє маленькі ляльки-мотанки – обереги, їх теж кладуть у торбинки й передають захисникам.
Обереги від Ірини Приліпко
З початку війни школярі сплели близько 15 маскувальних сіток, роботи продовжуються. Запрацював волонтерський пункт з 25 лютого. Оголошення війни стало для односельців поштовхом діяти.
- Думали, кого чекати, треба щось робити, мобілізуватися, допомагати, чим зможемо. Ми з працівниками культури вирішили, що будемо там, де саме потрібніше на даний час, - розповідає Таїсія Слива. - Йдучи на роботу, подумала, що треба зробити бомбосховище, тому що у наших людей багато в кого немає погребів, а наш будинок культури в центрі вмістить багато людей.
Таїсія Слива
У підвальному приміщенні колись давно було кафе, приміщення прибрали, занесли туди стільці, лавки, ліжка, матраци, воду, провели електроенергію та освітили приміщення. Укриття готове, тож взялися за оборону краю.
Знайшли місце для укриття
Бабусі, жінки, дівчата – в Дмитрівці певно немає жодної, хто не долучився до виготовлення маскувальних сіток. Хтось вдома нарізає смужки, інші йдуть до будинку культури та плетуть. Загалом у цьому процесі щоденно 20-25 односельців задіяні. Ось і молодь підтягнулася, поки канікули, зайняті ділом, тут і спілкуються і допомагають.
Такі передачки готують для захисників
- Ми печемо пиріжки, варимо кашу, готуємо салати, складаємо все в одноразові «пайки» й передаємо захисникам. Працюємо по дві-три зміни, тепер ще й варимо їжу. У нас по селу навіть згуртувалися команди, домовляємося, хто коли чергує, хто пече пиріжки, хто пакує «пайки». У нас тут довго нічого не залежується, ми як, перевалочний пункт, - говорить Таїсія Слива.
Дмитрівські волонтери
Не можемо не назвати активних:
- Карпенко Тетяна, Кудінова Людмила, Конюшенко Оксана,
- Слива Таїсія, Хижняк Любов, Охлопкова Катерина,
- Заярна Лариса, Борисенко Світлана, Криворучко Любов,
- Тарасова Тетяна, Шуть Любов, Рудь Вєра, Мельник Надія,
- Карпенко Тетяна, Євстєгнєєва Ольга, Лященко Людмила,
- Коробка Наташа, Ніцевич Людмила, Хоменко Ольга,
- Луценко Марина, Каніболотська Олена, Червякова Валентина,
- Гай Світлана, Михайлова Тамара, Воєводіна Наталія,
- Підченко Валентина, Петренко Катерина, Біляєва Ольга, Терентьєва Лілія.
Дмитрівські волонтери
- Наші жителі, наші земляки, як ніколи, об'єднались і налаштовані на будь-які труднощі, аби допомогти захисникам. Допомагають усі, хто чим і хто як може. Ми маємо вірити одне одному, ми маємо вірити нашим збройним силам, нашим захисникам, нашому президенту. І обов'язково вірити, що ПЕРЕМОГА буде за нами! – говорить Таїсія Слива.
Працюють дмитрівчани однією сильною командою.
- Чи не хочеться часом заспівати вам? – запитую в дівчат.
- Буває співаємо увечері, - говорить Таїсія Слива – Мій син зараз на блокпосту. А перед війною за день, слухала пісню Юрія Городецького "Любі мої браття". Оце я її послухала 23 лютого, і як запала вона мені, що не роблю, співаю її. Коли настане мир, і буде Перемога, тоді будемо співати улюблені наші українські пісні, - каже Таїсія Слива.
