Дмитрівчани створили прихисток для біженців.
З початку повномасштабного вторгнення окупантів в Україну в Дмитрівці за лічені дні створили всі необхідні умови для проживання біженців. Побачивши, що людям треба прихисток, що вони втратили свої домівки, дмитрівчани на чолі з старостою Валерієм Загнієм організували з порожньої до цього часу будівлі місце для перепочинку та ночівлі. Для деяких людей це місто стало домівкою.
Кімнати для біженців
Люди можуть зупинитися, переночувати, прийняти душ, поїсти. Є ліжка з матрацами, чистою білизною. Дівчата навіть кухоньку тут облаштували. Зупинившись на одну ніч, люди мають змогу набратися сили на подальшу дорогу. А хтось лишається в Дмитрівці не на одну ніч, далеко не їдуть, нсподіваються, що ще зможуть повернутися до своїх домівок.
У притулку є місце попрати
- У нас тут усе згуртовано. Люди, яких ми прихистили, задоволені, нагодовані. Працюють у нас тут місцеві дівчата-волонтерки. Приміщення опалюється. Ми за рік не зробили стільки, як за ці дні війни. Приміщення було порожнє. Прибралися, косметичний лад навели, установили пральну машину, душову зробили, кухоньку організували, облаштували ночівлю. Дівчата тут працюють цілодобово, - розповідає староста Валерій Загній.
Волонтерка в притулку
Якось в один вечір на ночівлю заїхали 33 біженці: чоловіки, жінки та діти. Люди тікали від війни, приїхали з Волновахи. Прихисток знайшовся всім: людей поселили, нагодували. Люди поїхали далі. Дякуючи місцевим жителям, які знесли ліжка, матраци, постільну білизну, одяг, засоби гігієни.
Олена Русаченко
- Приміщення в нас опалюється вугіллям та дровами цілодобово. Встановили бойлер, є тепла вода, душ. Цими вихідними заїжджали біженці, люди й помитись змогли, і відпочити. Усіх нагодували, їжу передають з «Чумацького шляху» та з Дмитрівського ліцею. Є в нас пральна машина, постіль перемо, речі кому треба. Буває таке, що дівчата беруть додому прати, потім приносять вже випране та випрасуване. Ось так стояла будівля, були плани на неї в мирний час, а вийшло, що швидко облаштували тут притулок для біженців. Усе в нас тут є, староста про все дбав, люди приносять усе необхідне. Тому місця вистачить усім, кому треба, - говорить волонтерка Олена Русаченко.
Марина - біженка з Волновахи
Зараз у лікарні проживають кілька родин біженців, люди потрапили сюди з різних куточків України: Волновахи, Харківщини, Луганщини. Ось, наприклад, Дениска, родом з Луганщини, кілька днів проживає в притулку. Освоївся та навіть сам допомагає жінкам поратися в лікарні, має вже й певні обов’язки по господарству.
Облаштували дитячу кімнату
Марина з Волновахи виїхала з усією родиною, дуже каже не хотіла, щоб її 9-річний син бачив місто розбитим. Лишилися наразі в Дмитрівці, далі їхати не хочуть, сподіваютьсящо буде змога повернутися до дому. І аж до сліз розчулилася, коли згадала, як їх дмитрівчани гарно прийняли.
- Хочемо висловити подяку всім, хто про нас дбає: старості, людям, які нас годують, хто поділився одягом. Ми - неголодні, нам тут і їсти привозять. Усе в нас добре завдяки вам, небайдужим людям. Ми надіємося на мир, що зможемо відбудувати своє містечко, але нашої Волновахи немає, зараз наш дім - Дмитрівка, - говорить біженка Марина.
У притулку є місце і для домашніх тварин. Тут безліч песиків, яких також готують волонтери. Слухаю дмитрівчан і думаю, що наш народ найдобріший, незламний і непереможний.
Прихисток тут мають і собачки
