Для школярів оголошені канікули, а кухарям Дмитрівського ліцею не до відпочинку.
У школі на харчоблоці майже безперебійно включені пічки, щось кипить в каструльках, смажиться на пательнях… Працюють тут щоденно кухарка Тетяна Данильченко та комірниця Ксенія Вишневська. Двічі на день жінки готують страви: постійний потік біженців через Дмитрівку, яких треба нагодувати, А ще треба передати страв для чоловіків, які вартують край.
Дмитрівські кухарочки
- Тиждень вже, як готуємо. Сьогодні котлети й каша на обід, а ще компот. Борщі, супи, макарони, каші, котлети... Готуємо для наших захисників і для людям, які до села заїхали. Усім треба допомога.
Сільська рада гуртує волонтерів
Сільська рада у воєнний час окрім своїх прямих обов’язків перетворилася на волонтерський пункт і кухню. Тут жінки також готують тормозки, роблять сухарики, збирають речі для біженців та куховарять.
Готують передачки для захисників
- У який умовах працюєте? – запитую.
- У надзвичайних, - відповідають жінки.
У сільській раді тепер і пункт збору, і пункт видачі допомоги. У сільраді староста Валерій Загній тепер буває не так часто, роботи вистачає на території. А от спеціалісти Світлана Чичоткіна та Світлана Моторя тут щодня роботу виконують і приймають та надають допомогу. Активна, як завжди хранителька історії Ліда Василівна Колеснік. Зараз краєзнавчий музей, яким вона опікується, став пунктом допомоги. Учителі Ірина Станіславівна та Валентина Тарасівна Федчун також щодня тут допомагають.
- У нас тут дружна сім’я. Ми вже звикли одна одну підтримувати. А люди в нас які згуртовані, несуть усе: продукти, теплий одяг для біженців, ліки, постільне, ковдри та готові пиріжки. На складі картопля, цибуля, буряки, томат, сало, мед, макарони, тушонка, паштети, солоденьке й солоненьке - люди приносять багато, - розповідають жінки.
Люди зносять харчі
- У холодильнику зберігаємо молочні продукти. Люди хліб несуть, от з нього ми сушимо сухарі. Зі школи привезли духовку, і ми сушимо сухарики, бо хліб довго не зберігається, а сухариками наші захисники в будь-який час похрустять, вони дуже смачні виходять. – розповідає Лідія Колесник.
Тормозки для військових
Найпопулярніша допомога, яку збирають жінки в сільській раді – це тормозки військовим.
- Ми кожного дня передаємо тормозки на війну нашим захисникам. Найпопулярніші тормозки: картопля в мундирі, варене яєчко, сало та цибулька, солені огірочки та сухарики. Ми формуємо такі пакетики, усі продукти вже готові та чищені, щоб хлопці одразу могли брати та їсти, - розповідає Лідія Василівна.
Тормозки
Музей та бібліотека тепер виконують іншу місію. На книжкових полицях знайшлося місце для зберігання круп, а в дитячій бібліотеці символічно збирають дитячі речі. У великій залі не лише збирають одяг, а моделюють.
Лідія Колесник
- Треба були дощовики, то ми з дівчатами взяли й самі зробили їх з чорної плівки. Придумали конструкцію, потім кроїли, клеїли та міряли. Знайшли в інтернеті викройку, манекеном був у нас місцевий хлопець Саша. Усе зробили, поставлене завдання виконали, - розповідає Лідія Колесник.
Ще в одному куточку складені натільна білизна, капці, рушники, постільна бізизна – це окремий куточок для біженців. До речі, постільну білизну шиє вчитель Лариса Лященко, також люди зносять постіль.
Виготовляють дощовики
В іншому кутку стоять мішки з борошном.
- А ось люди намололи 10 мішків борошна, зібрали на Лебежій зерно, повезли в Слов’янку, там намололи й привезли до нас. Лариса Лященко зі своїм чоловіком привезли мішок борошна. Ми роздаємо його людям, усі печуть пиріжки, й передаємо на війну. Анатолій Жила привіз 20 пакунків дріжджів, Інна Загній привозила ще 20. Наталя Біловол також їх привозила. З нею ми постійно на зв’язку: передаємо їм до польової кухні готові пиріжки. Усі люди в нас печуть їх, - розповідають жінки.
У кого вдома немає борошна, беруть у сільській раді та печуть пиріжки для наших захисників. Привозять їх з Мар’їної Рощі, там активно організовує людей Любов Сокол. От на ранок уже буде 150 пиріжків. Ці ж смаколики покладуть до вже готових тормозків.
- Нам кажуть, що буде 150 хлопців, ми готуємо 150 картоплин, яєць, та пиріжків. Кидаємо клич, і ніколи не буває так, що чогось не вистачає. Ось закінчуються огірочки, упевнена, все донесуть, - каже Лідія Колесник.

