У перший день повномасштабної війни жителі Дмитрівського старостату згуртувалися навколо спільної ідеї — допомогати всім, хто цього потребує.
Найпершими скомунікували волонтери Оксана Корсун і Тетяна Рєзнік. До них підключилася Маргарита Загній — організувала безкоштовні гарячі напої для військових, та родина Біловол Наталя та Анатолій - організували польову кухню. Відтак обабіч траси в приміщенні кафе “Чумацький шлях” почали годувати всіх проїжджих людей.. Односельці несли до пункту харчі. Готували страви для кожного проїжджаючого: пригощають гарячими обідами, чаєм та кавою.
На "Чумацькому шляху"
- Вийшло дуже класно. Дівчата згуртувалися і створили одну точку, яка стала пунктом обігріву для всіх проїжджих. Люди почали працювати разом. Підприємці підключилися: хто пальне привіз, хто дров напиляв. Люди почали зносити харчі. Родина Біловол організувала польову кухню. Вийшло так, що в одному можна зупинитися та поїсти гаряченького супу. Навіть уночі тут годують людей: їдуть біженці — годуємо, треба захисників нагодувати - готують дівчата, - розповідає староста Валерій Загній.
Готують обід у великому котлі
Починалася польова кухня з гарячих пиріжків, а потім почали готувати гарячі страви. Накрили навіс, розвели вогнище, і ось уже в казані готовий обід. І так щоденно.
Валерій Загній та Анатолій Біловол
- Організувалися за один день, як тільки оголосили воєнний стан в країні, - розповідає ініціаторка польової кухні Наталя Біловол. - Почали з пирогів та борщу. Зупинився автобус - ми нагодували людей. Потім зрозуміли, що це потрібно. Наступного дня наші чоловіки зробили навіс, а на тертій день уже була польова кухня. А завдяки нашому селу, завдяки нашим мешканцям і всім, хто тут є, ми щоденно готуємо страви для всіх проїжджаючих. Люди несуть картоплю, м'ясо, сало, консервацію. Дуже згуртовані односельці.
Готують гарячі обіди щоденно
Борщ, суп, каші, м’ясо, котлети, відбивні... Польова кухня розросталася. Так удень згуртована команда роздавала обіди для кожного проїжджаючого українця. Відчували цю підтримку й військові, і біженці з дітками.
Дмитрівчани згуртувалися й допомагають землякам
- Дуже багато людей нагодували. Готують у нас дівчата з усього села. Не можу навіть когось виокремити. Кожного дня нова зміна дівчат, у кого є час, той приходить та готує з нами. Допомагають усі: чистять, варять, смажать. Я можу сказати, що усе село Дмитрівка бере участь у цій гарній справі. Є жінки вдома пиріжки печуть, приносять сюди вже готові. Чоловіки в нас дбають про дрова, вогнище, воду, - розповідає Наталя Біловол.
Польова кухня працює щодня
Вийшло так, що дмитрівський “Чумацький шлях” у воєнний час став пунктом обігріву, прихистку та місцем гуртування дмитрівчан.
- Люди, які сидять без діла у воєнний час, це дармоїди, - говорить власник “Чумацького шляху” Анатолій Біловол. - Кожен повинен у цей час щось робити. Хто не взяв в руки зброю, може допомагати в тилу всім, чим може. Війна змушує всіх боронити країну та виживати. Ми не можемо всіх обігріти, але навіть ті люди, яких ми вже нагодували, то вже велике діло і вагома підтримка. Будемо, як кажуть, з тилу вибивати ворогів. Чим відрізняється хохол від українця: українець живе в Україні, а хохол — там де вигідно. Ми - україніці і будемо жити в Україні. Зараз історію творить кожен наш односелець, що доєднався до нас. Так і має бути!
Подружжя Біловол
У перший день війни польова кухня нагодувала 18 людей, а потім їх ставало все більше, й більше. А коли організували в селі притулок для біженців, то готувати польова кухня стала в рази більше. Бо тепер треба нагодувати тих, хто виїхав із розбомблених міст та сіл.
Укотре переконуюся, наші люди справжні українці і Україна переможе, завдяки таким людям.
