Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про присвоєння державних нагород українським військовим. Серед них нашому земляку КРАВЧЕНКУ Олексію Миколайовичу - старшому солдату посмертно присвоєно Орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Як зазначається в документі, нагороду присвоєно за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
9 березня в бою під Волновахою загинув наш земляк, захисник України Олексій Кравченко.
Велика втрата для родини, побратимів, земляків та всієї України. 14 березня Олексія зустрічали в рідному селі Олефірівка, люди утворили живий коридор, аби гідно зустріти Героя. У руках – по дві червоні квітки та синьо-жовті прапори.
Олексій ніколи не стояв осторонь всього, що відбувалося в Україні. Його війна почалася 2014 року, коли добровольцем пішов захищати Україну.
Він воював у найзапекліших бойових точках: Горлівка, Станиця Луганська, Авдіївка, Щастя, Піски, Желанне, Опитне... війна не раз його ламала, він отримував опіки, ледь не втратив зір, але щойно лікарі ставили його на ноги, повертався на війну.
Олексій мріяв про мир в Україні, першим став на захист Вітчизни, скільки його не палила війна, він не відступав і боровся за свою країну. Таким його запам'ятали друзі, побратими, односельці.
Олександр Бороданьов, волонтер:
"У Олексія - така складна доля. У цій сім'ї спочатку померла донька, залишилося двоє дітей - під бабусиною опікою, а Олексій з першого дня 2014 року й до цього часу перебував у збройних силах України. Він був контужений, серйозно обгорів, але навіть тоді, у полум’ї вижив… Днями під час боїв у Волновасі отримав осколкове поранення в голову, воно виявилося не сумісне з життям. Олексій загинув!
Прощання з героєм
Олексія знаю давно. Він був позитивний, весь час хотілося йому допомогти. Де б він не був: під Горлівкою чи Старогнатівкою, де була його частина, ми дуже часто зустрічалися, возили допомогу. Увесь його бойовий шлях був у нас на очах. З його мамою ми знайомі давно, підтримуємо завжди.
Так вийшло, що забирати з передової та оформляти, як двохсотого, довелося мені. Дуже важко. Немає з нами вже діджея Льохи, але він житиме в наших серцях".
Вічна пам'ять Олексію! Герої не вмирають!
