Родину Матвєєвих з Олександрополя знають не тільки в їхньому селі. Поважають і схвально відгукуються про подружжя та їхніх дітей по всій Петропавлівщині. Ларису, професіонала сценічної творчості, цінують колеги будинків культури сусідніх сіл та громад. Звертаються до неї за порадою, як найкраще організувати сільське свято чи взяти участь у мистецьких конкурсах. Віктор – відомий серед своїх кумів і друзів кулінар, який вміє найкраще маринувати шашлик за власним рецептом. А ще він – умілий господар: і посіє, і покосить, і корову подоїть. Світлану та Сергія – доньку та сина Лариси і Віктора Матвєєвих – односельці шанують за щирість, ввічливість та вміння прийти на допомогу.
Весілля Лариси і Віктора Матвєєвих
Так символічно склалося, що всі в родині Матвєєвих – і подружжя, і їхні донька та син – святкують свої дні народження весною. Вважають це щасливим знаком долі. А сталося саме так, стверджують Лариса і Віктор, аби між собою дорослі й діти мали якомога більше спільного. І дійсно, схожого дуже багато: сповідування справжніх сімейних цінностей – любові, довіри, вірності. Відкритість та щедрість української душі і мистецький хист до творчості. Це і повага до людей та своєї улюбленої справи. А головне – почуття відданості та підтримки один одному на все життя.
Лариса Матвєєва: Буковина – земля талантів
Лариса родом з мальовничого села Бояни Чернівецької області. Саме з того куточка України, який носить вродливу назву Буковина. До 19 років дівчина там і проживала. Була вона здібною буквально в усьому – і навчалася у школі відмінно, і у творчій самодіяльності брала активну участь.
- Із п’ятого класу мама віддала мене в танцювальний колектив, – почали розмову з Ларисою Матвєєвою. – Там нас було вісім пар дівчат і хлопців. Займався з нами професійний хореограф. Ми виступали в яскравих костюмах і були улюбленцями місцевої публіки. Крім того, я ще й трохи співала. У мене в сім’ї дуже гарно співав батько. І я займалася вокалом, менше, ніж народними танцями, але теж дуже любила пісенне мистецтво.
Танцювальний колектив із села Бояни (Лариса – друга зліва у другому ряду)
Це й не дивно. Адже Буковина – місце талановитих творчих діячів і відомих українських артистів – Софії Ротару, Лілії Сандулесу, Павла Дворського, Миколи Мозгового, Ані Лорак. І, звісно, тепер уже нашої землячки – Лариси Матвєєвої. За незрівняний ліричний голос жителі нашого краю і полюбили Ларису. Жодне велике свято в Олександрополі чи в Петропавлівці не відбувається без її пісень.
- Хоча я ніколи не думала, що буду працювати у сфері культури, – говорить Лариса Матвєєва. – Ще зі школи мене налаштували на вчительську професію. Але я від природи, напевно, мала непоборне тяжіння до сцени. Разом з танцювальним колективом де ми тільки не їздили: і в сусідні міста та села, і в Молдову – усюди успіх і визнання. Хіба могла я знайти іншу справу в житті, ніж сценічну творчість?
Та попри вже немалий артистичний досвід, Лариса таки пробує вступати на вчительську спеціальність. Але доля мала свої розклади – педагогічний навчальний заклад їй не підкорився, а їй самій після школи запропонували місце художнього керівника в місцевому будинку культури. Лариса попала у свою стихію, де їй було комфортно і душа прагнула творчості. Та все найцікавіше було ще попереду.
- Моя сестричка якось запропонувала мені поїхати на Дніпропетровщину у складі найманих працівниць прополювати буряки, щоб підзаробити, – з посмішкою згадує Лариса. – Чесно кажучи, я толком не вміла й сапку в руках тримати. Аякже! Я ж творча особистість, всю свою юність провела на сцені! Давно відчувала мистецьке покликання і творчий запал. Але до східної України таки подалася.
Учасники творчої самодіяльності Олександрополя
В народі говорять, доля кожної людини вже написана від самого народження. Ймовірно, і доленосні події дівчини Лариси розгорталися відповідно до її життєвого сценарію. На Дніпропетровщині вона зустріла свого чоловіка Віктора. Про той час сама про себе Лариса говорить: «Я не тільки познайомилася з майбутнім чоловіком, тут почався новий період мого життя – створення власної сім’ї».
Віктор Матвєєв:
Поглядаючи на Ларису, сказав, що буде моєю
На Віктора першою Ларисі вказала її сестра. Під час прополки дівчата із Буковини жили в гуртожитку, в тому самому, що й хлопець Віктор. Він тоді працював у бригаді геологів, які в нашій місцевості проводили розвідку корисних копалин.
- «Подивись який парубок гарний, серйозний та слухняний» – говорила Ларисі сестра, киваючи на мене, – вступає у нашу розмову Віктор Матвєєв. – А я й сам відразу її помітив. Тільки-но дівчата стали поселятися в гуртожиток, я подумки сказав собі, поглядаючи на Ларису, – ось та буде моєю!
Себе Віктор вважає корінним жителем Олександрополя. Працював колись у селі акушерський пункт, де і з’явився на світ майбутній чоловік Лариси. В Олександрополі хлопець закінчив восьмирічку. Потім, в старших класах, навчався в Хорошому. Після школи Віктор освоїв професію автослюсаря легкових та вантажних машин в училищі міста Донецьк.
- Мама мене ростила самотужки, а найбільше часу присвятила мені моя бабуся, – розповідає про себе Віктор Матвєєв. – Вони, напевно, вже тоді виховували мене саме для Лариси. Я з раннього дитинства бачив, яка нелегка жіноча праця вдома. Тому в сімейному житті намагаюся дружині в усьому допомагати. Навіть корів вмію здоїти, і переконаний – що це повинна робити не тільки жінка.
Сергій Матвєєв (справа) з Кароліною, донькою сестри Світлани
Поряд з цим Віктор зізнається, що дуже обожнює молоко. Може його пити замість води і не рахувати, скільки літрів за день осилить. А про роки юності ще згадує, що закінчивши училище, трохи попрацював автомеханіком у Кривому Розі. Звідти і був призваний до лав армії. Служив в танкових військах під Києвом та у Кіровограді. Наприкінці військової служби брав участь у випробуваннях ракетних установок на полігонах Казахстану.
- Повернувся додому у званні сержанта, – продовжує розмову Віктор. – Влаштувався у геологорозвідку. Це й зіграло вирішальну роль у моєму житті – зустрів своє кохання – Ларису. За пів року і побралися, а Лариса переїхала до мене в Олександропіль.
Лариса і Віктор:
діти та онуки – винагорода за нашу любов
Щасливий молодий татусь Віктор
Про перші роки подружнього життя Віктор і Лариса говорять, що вони тоді були багатими, хоча нічого й не мали – ні власного житла, ні машини, ні господарства. Мали на двох полум’яне кохання, яке пронесли через усе життя до сьогодні. Найпершою винагородою від долі стала їхня донька Світлана. Молоді батьки безмежно раділи її появі на світ. І у перший же рік сімейного життя на радощах придбали корову, аби мати власне молоко.
- А рівно через рік після народження Світлани, у нас з’явився син Сергій, – із захопленням розповідає Віктор Матвєєв. – Тоді ми точно зрозуміли, що небеса нас винагороджують. Значить все йде так, як і потрібно. А що для повного щастя ще потрібно? Ну, хіба, щоб всі рідні завжди були здорові.
Донька Світлана та син Сергій
Поселившись в рідному селі Віктора, Лариса майже відразу пішла працювати до місцевого клубу. А з 1988 року вона – незмінний директор Олексанропільського Будинку культури. За час її роботи колектив неодноразово здобував призові місця в обласних оглядах на звання кращого сільського закладу культури. Ставали, звісно, і переможцями.
- Петропавлівщина, як і моя рідна Буковина, – земля талановитих людей. – з гордістю говорить Лариса Матвєєва. – У кожному селі тут проживають справжні митці, які досконало володіють музичними інструментами, співом і танцями. Саме тому і моя творча натура знайшла в цьому краї своє місце. Я й чоловіка з дітьми заохотила до участі в самодіяльності. Особливо сина. Сергій постійно виступав на наших концертах та заходах. А тепер вже й онучка Кароліна продовжує мистецьку стежину бабусі – активна учасниця творчих дитячих колективів. І навіть встигла отримати найвищі нагороди на різних конкурсах.
Віктор і Лариса святковими днями називають ті, коли до них у гості приїжджають діти та онуки. Хоча й не так часто, як би їм хотілося. Але у такі моменти вони себе вважають найщасливішими на світі. У ці дні готуються улюблені страви, накривається стіл, чути дитячий сміх та відверті розмови батьків з дорослими донькою й сином.
- Нас часто запитують, чи важко було ростити дітей, поратися по господарству і працювати? – говорить Лариса. – На що ми одноголосно з Віктором відповідаємо: не знаємо, навіть не помітили, як воно само собою сталося. І як швидко минув час. Нічого важкого на думку й не спадає. Так, було всього, але радісного й приємного – найбільше.
Всі труднощі долали разом, все робили спільно, заради дітей і улюбленої справи.
Лариса і Віктор Матвєєви запевняють, у житті їм увесь час щастило, на їхньому шляху постійно зустрічалися хороші люди, які мали позитивний вплив на їхню долю. Добрим словом Лариса згадує свою класну керівницю, вона зараз вже у поважному віці і чекає своїх учнів на 40-річний ювілей після закінчення школи. Щаслива вона й від перших уроків творчості свого керівника танцювального колективу. Щиро вдячна Лариса й Володимиру Карпенку, директору агрофірми «Авангард», за багаторічну підтримку її мистецької діяльність в Олександропільському Будинку культури. І безмежно щаслива від того, що саме їм з Віктором випала прекрасна можливість створити таку дружну сім’ю. Бажає подружжя Матвєєвих єдине, аби їхній найкращий досвід сімейного життя перейняли донька та син, онуки і майбутні правнуки.
Секрети щасливого сімейного життя
від Лариси та Віктора Матвєєвих
Друзі та партнери. Якщо подружжя є не тільки чоловіком і дружиною, але і хорошими друзями один для одного, то шлюб абсолютно точно буде міцним і щасливим. Згадайте, як спілкуються старі добрі друзі. Вони діляться один з одним секретами і переживаннями, постійно жартують, дають один одному поради і просто завжди знаходяться поруч у скрутні моменти. Станьте друзями один для одного і ви побачите, що вам завжди є про що поговорити. Але є один нюанс: навіть за умови таких дружніх стосунків не можна забувати про друзів, бо жінкам потрібні подруги, а чоловікам – товариші і приятелі.
Довіра. Без довіри міцну сім'ю побудувати не вийде. Якщо ви довіряєте, то не будете перевіряти телефон чоловіка, дзвонити йому постійно, якщо він затримується. Так, завоювати довіру непросто, зате її так легко втратити! Якщо ви все ще не довіряєте партнеру, то оцініть його вчинки. Обманює вас чоловік, чи відповідає він за свої вчинки, робить те, що говорить і обіцяє? Якщо так, то, може, пора вже йому довіряти? Що стосується його довіри до вас, то заслужіть її. Не обманюйте, виконуйте обіцянки, нічого не приховуйте від чоловіка. І бережіть довіру, її так легко втратити!
Умійте прощати. Образи не лише заважають нам любити, бути щасливими і насолоджуватися життям і кожним днем, проведеним з близьким і коханим, але і можуть підірвати здоров'я. Так що не тримайте в собі образ, навчіться прощати. Звичайно, є речі, які неможливо забути. Але ображатися на дрібниці точно не потрібно. Якщо хтось із подружжя в злості сказав щось неприємне, забудьте про це. І пам'ятайте ще про один важливий момент: якщо ви пробачили людині, ніколи не згадуйте про те, що вона зробила, ніколи не дорікайте їй в цьому.
Не намагайтеся партнера змінити і підстроїти під себе. Адже ви полюбили його саме таким, з усіма особливостями. Закривайте очі на дрібниці і приймайте людей такими, якими вони є. Звичайно, якщо чоловік сам хоче щось змінити в собі (наприклад, позбутися від будь-якої шкідливої звички), неодмінно допоможіть йому в цьому. Але ніколи не тисніть і не змушуйте.
Не я, а ми. Пам'ятайте, що сім'я – це одне ціле. Адже ви колись заприсяглися один одному бути разом у радості і в горі, у хворобі і в печалі. Так що, по-перше, намагайтеся викорінювати свій егоїзм. Якщо ви будете думати тільки про себе, навряд чи це сподобається вашому партнерові. По-друге, всі рішення приймайте спільно. По-третє, якщо в одного з подружжя є якась проблема, то вона автоматично стає загальною. І ніколи не діліть речі або обов'язки.
Компроміс. Без нього в сімейному житті ніяк не обійтися. Якщо ви навчитеся йти на поступки, то незабаром помітите, що спорів і конфліктів стало набагато менше. Іноді просто необхідно поступитися, щоб не образити партнера і не зіпсувати стосунки. Якщо ви будете враховувати думку іншого, то почнуть рахуватися і з вашою думкою. Але важливо розуміти, що ідеальні відносини і міцна сім'я – це взаємні поступки. Тобто поступатися повинні обоє, інакше один завжди буде почуватися в несприятливих умовах, а інший вважатиме, що він – головний в сім'ї і має право вирішувати все за всіх.
Любіть один одного. Багато хто подумає, що це зайве, та без любові сім'ї бути не може! Але деякі люблять, і забувають про це, бояться показувати почуття, і в підсумку друга половина починає в любові партнера сумніватися. Ніколи не бійтеся показувати почуття! Цілуйтеся, обіймайтеся, частіше зізнавайтесь в коханні. Але робіть все від душі, а не тому, що так треба. Адже ви любите один одного, правда?
Шукайте загальні інтереси. Якщо у подружжя не буде спільних занять, захоплень і інтересів, то вони в один прекрасний момент можуть здатися чужими один одному. Так що неодмінно знайдіть щось спільне. Це можуть бути фільми, захоплення якимось видом спорту, подорожі та творчість. Загальне заняття дозволить побачити риси, які раніше були невідомими. А ще спільне захоплення допоможе проводити більше часу разом і зблизитися.
Улюблений вид відпочинку родини Матвєєвих – на природі
Полюбляє Лариса та Віктор відпочивати разом з кумами, сусідами та друзями сім’ї на лоні природи. Для такого виду дозвілля багато не треба – дати клич серед знайомих – і компанія збереться швидко. Має Лариса на пікнік і власні рецепти смаколиків, які ніхто так не готує, як вона. Тож з радістю ділиться своїми секретами.
Сало запечене і консервоване «Закуска на природі»
Для цієї страви стане у нагоді свинне сало, яке не використовується в першу чергу (тонке, обрізки, пузанина). Таке сало порізати маленькими шматочками, посипати приправою «Мівіна куряча». Скласти у півлітрові баночки, які накрити металевими кришками без резинок. Поставити у духовку запекти 40-50 хв. Якщо любите дужче запечене, можна трохи довше. Вийняти баночки з духовки, вдягти у кришки резинку, і закатати. Кращої закуски на природі до хліба і цибулі годі й придумати!
Фарширований товстолоб в духовці
Для приготування цієї страви будуть потрібні час і зусилля, зате результат приємно порадує рідних людей та друзів. Кожен шматочок рибки виходить смачним і дуже апетитним. Риба, приготована за рецептом Лариси Матвєєвої, вразить навіть вимогливих гурманів.
Продукти:
- Товстолобик – 2-2,5 кг,
- морква – 2 шт.,
- цибуля ріпчаста – 2 шт.,
- вершки – 2-3 ст. л.,
- панірувальні сухарі – 3-4 ст. л.,
- трохи білого хліба,
- суміш 4 перців за смаком,
- сіль за смаком.
Рибу (в нашому випадку товстолоба) очищаємо від нутрощів і акуратно відокремлюємо м'ясо від шкіри, зрізаємо хребет. Голову слід залишити, шкіру риби обов'язково промити під водою. Далі займемося начинкою. Сиру моркву потрібно натерти, цибулю слід нарізати в довільному порядку. Обсмажуємо до золотавого кольору і даємо охолонути.
Поки остигає цибуля і морква, з м'яса товстолоба необхідно вийняти всі кісточки і скласти філе в окрему миску. Тепер пропускаємо через м'ясорубку з дрібним ситом філе риби, обсмажену цибулю з морквою і трохи білого хліба, замоченого в молоці.
Потім в отриманий фарш додаємо спеції (суміш перців, чорний перець, сіль) або приправу для риби за вашим бажанням, трохи вершків.
Далі шкіру товстолоба потрібно укласти на деко з пергаментом і наповнити її начинкою. Змащуємо боки риби вершками (майонезом) і ставимо деко в розігріту духовку на 40-50 хвилин. Температура духовки не повинна перевищувати 200°С. Так можна приготувати будь-яку крупну рибу, в тому числі і щуку.
