Ранок 29 грудня у Петропавлівці Синельниківського району був неспокійним. Близько 10-ї години ворожий БПЛА типу «Шахед» вдарив по житловому сектору селища. Удар припав на центральну вулицю — просто перед житловими будинками. А згодом цього ж дня ще один шахед поцілив у житловій будинки, цього разу поранено людину.
Ранковий приліт
Дві оселі, поруч із якими стався приліт, майже повністю зруйновані. У будинках навпроти — вибиті вікна, побиті дахи, пошкоджені фасади. Вулиця, ще вчора жива й затишна, сьогодні виглядає спустошеною: обірвані дроти, чорний від попелу сніг, вирва від вибуху, вирвані з корінням дерева. Будинки почорніли від удару.
Працюють газовики, поліція. Люди стоять біля своїх осель, довго не наважуються зайти всередину — лише згодом починають збирати вцілілі речі.
Шахед налякав багатьох жителів Петропавлівки: у цей час люди йшли до магазинів, прогулювалися парками. Та найбільший жах пережили ті, чиї будинки опинилися поруч із місцем удару. Вони дивом залишилися живими.
«Будинку вже немає…»
Біля однієї з розбитих осель — подружня пара: Сергій Євгенійович та Вікторія Володимирівна. Чоловік розповідає: саме були в літній кухні, пили чай, коли почули жахливий, уже звичний звук шахеда. Дружина встигла забігти до будинку, він залишився в кухні. За мить — вибух.
Вони досі не можуть повірити, що живі. А будинку вже немає.
Вікторія плаче й докоряє собі: планували виїхати із селища, але не могли знайти житло — мають двох котиків і собаку. Каже, одного з котів вигодовувала з піпетки, вони — як члени родини, без них ніяк.
Нині у Сергія Євгенійовича лікарі констатували контузію. Родині допомагають збирати речі з понівеченого будинку. Що буде далі — не знають.
«Усе життя — в цьому домі»
Поруч — будинок Анатолія Аврамовича. Чоловік довго стримував емоції, та зрештою не витримав — заплакав. Усе життя прожив у цьому домі й за одну мить залишився без житла.
Каже, був у дворі, коли почув рев шахеда. Встиг лише забігти на веранду — і в ту ж секунду все посипалося: вікна, двері, уламки. Дивом не загинув.
Односелець Дмитро Чигвінцев одразу відгукнувся допомогти — перевезти речі Анатолія Аврамовича до онуки.
«Ми це вже переживали»
Ще одна постраждала родина — пані Ангеліна з мамою. Вони родом із Новогродівки, переїхали до Петропавлівки у серпні цього року, тікаючи від обстрілів. Будинок купили, бо винайняти житло з тваринами — котиками та собачкою — було майже неможливо.
Але війна наздогнала й тут.
— У Новогродівці ми на власні очі бачили, як КАБи розриваються поруч, як гинуть односельці, — каже Ангеліна. — Тепер розуміємо, що й звідси доведеться їхати. Ми все це вже переживали. Спокійніше не буде. Фронт рухається, і це ще КАБи сюди не долітають…
Вулиця болю
Побиті вікна — і в хатині Олександра Григоровича Дашкевича. Чоловік втратив здоров’я, пережив ампутацію ноги, рятуючи людство під час аварії на Чорнобильській АЕС, а тепер змушений жити серед війни: у будинку вибиті всі шибки.
Повернулися додому й сусіди, яких не було під час удару. Їхня оселя — без дверей і вікон, дах — мов решето.
Ранковий удар був не останнім цього дня
Близько 14.40 Петропавлівка знову опинилася під атакою ворожого безпілотника. Ще один «шахед» поцілив у житловий сектор селища. Удар припав у паркан між двома приватними будинками. Вибуховою хвилею понівечило автомобіль, який стояв поблизу, пошкоджено кілька осель навколо — вибиті вікна й двері, побиті дахи, посипалися фасади. Обірвані електродроти звисають просто над подвір’ями.
На місці працювали рятувальники, поліція, комунальні служби. За попередньою інформацією, одна людина зазнала поранень.
Будинок пані Наталі, поруч із яким стався приліт, стоїть без жодного вікна. Жінка сидить за кухонним столиком, здається, ще не до кінця усвідомлює пережите. Каже, сама дивом не постраждала, найбільше болить серце за пораненого песика.
— У хаті наведу лад, головне — живі, — говорить Наталя й дякує сусідам, які одразу прибігли на допомогу.
Нагадаємо: з 19 грудня Петропавлівська громада офіційно внесена до переліку територій можливих бойових дій. Відстань до лінії фронту — менш ніж 60 кілометрів.
Журналісти «Петропавлівка.City» знову фіксують факти ворожих прильотів в наших селищах та селах. Це завжди важко — їхати на репортаж і бачити знайомі обличчя, слухати зламані голоси, намагатися втішити людей, які щойно втратили дім.
Горе тут — не в заголовках. Воно — в очах, у зруйнованих хатах і в тиші вулиці, яку розірвав вибух.
Репортаж з місця подій:
