Микола Москаленко: "Був у зоні аварії 7 днів, а виявляється, Чорнобиль ще довго возив за собою"

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

На березі річки стояли потужні автомобілі. Тут же приземлялися вертольоти, а в них вантажили пісок. Машини підвозили свинець і теж перевантажували у вертольоти.

Кілометрах в 6-7 виднілась АЕС. Було добре видно, як з вертольотів викидали вантаж на реактор . Бачили, як із свинцю і піску утворювалась плівка, на якийсь час пожежа стихала. Потім плівка, що утворилась, піднімалась куполом вгору, лопалась, і вогонь знову оживав. Навіть не вогонь. Це було марево, жар, що миготів  на відстані. Знову все повторювалось: вертольоти, пісок, свинець…

Аварія на Чорнобильській АЕС Фото із інтернету

За цією картиною спостерігали чоловіки, водії автомобілів, одягнені по-літньому. У роті був солодкуватий присмак, на відкритих ділянках тіла, а особливо на обличчі відчувалось, ніби мурашки повзають. Радіація на смак і на дотик. А вони стояли на березі річки за декілька кілометрів від епіцентру аварії. Без спеціальних костюмів, без будь-яких засобів захисту…

Таким запам'ятався перший день перебування в зоні аварії на Чорнобильській АЕС водію КАМаза Хорошівського відділення "Сільгосптехніки" Миколі Семеновичу Москаленку.     

Раптовий виклик всіх водіїв "Сільгосптехніки" до керівника організації.

Першотравневі  свята 1986-го року нічим не вирізнялися від минулорічних. Весела дружня компанія сімейних пар відпочивала на лоні природи. Раптовий виклик всіх водіїв "Сільгосптехніки" до керівника організації.

Наказ був коротким: "Терміновий виїзд у Чорнобиль. Хто не бажає їхати - може відмовитись". Ніхто не відмовився. Кожен думав: як це так - відмовитись? З якою метою туди їхати, що там робити? Ніхто не пояснював. Водії "Сільгосптехніки" в місті Чорнобилі були й раніше - там заготовляли картоплю для всієї області. Що зараз їдуть не по картоплю - розуміли всі. Неясна ситуація тримала в напрузі всіх. 

Аварія на Чорнобильській АЕС Фото із інтернету

Чоловіки, яких відірвали від відпочинку, напівжартома попрохали:

- А спирту дадуть?

І водіям замість потрібних 0,5 л спирту для КАМазу видали по 1 літру. Коли вже виїхали за Київ, на одному з блокпостів капітан зовсім без жартів запитав:

- Горючкою запаслись?

- Так, заправили повні баки, - відповідали водії.

- Я не про те. Спиртне у вас є- вино, горілка?

- А як же пости ДАІ?

- Там вже давно немає нікого. Я серйозно: рекомендую вживати. Щоб ви легко в'їхали в зону лиха і так же легко повернулись.

Що ближче до Київщини, все більше транспорту йшло назустріч

Час для жартів скінчився - це розуміли всі…

Пізно ввечері 10 вантажівок виїхали з Петропавлівки - вісім КАМазів і два ЗІЛи. Бригадиром був призначений Микола Москаленко. В його бригаді були теж працівники "Сільгосптехніки" з Хорошого Сергій Голембовський, Олександр Костромський, Микола Костромський, Валентин Дейнеко. 

Що ближче до Київщини, все більше транспорту йшло назустріч. В основному це були автобуси, які вивозили людей. Були й такі, що трактором вивозили домашнє господарство. Жахливе видовище!

Аварія на Чорнобильській АЕС Фото із інтернету

Потроху з розмов зустрічних дізнавались про аварію.

Ставало моторошно. Не впізнали чоловіки тієї краси, яку ще восени бачили в Чорнобилі: ліси стали криваво - коричневого кольору, листя обсипалось, хвойні дерева стояли немов після пожежі.

Приїхали вночі. Штаб був на автовокзалі. У перші дні вивозили худобу. А потім сказали: все, повертайтеся назад - ви тут не потрібні!

Так і поїхали додому. Ніхто не заміряв дозу, яку отримали. Ніхто не знав, наскільки це небезпечно. Не було навіть дозиметрів. Повертаючись додому, вже біля Пирятина машини зупинили і вперше за весь час заміряли радіацію.

Микола Москаленко з дружиною Фото із архіву Миколи Москаленка

Микола Семенович згадує:

- Довго водив приладом військовий та хитав головою. Нарешті сказав: "Зніміть та повикидайте хоч взуття!". А ми були всі в кімнатних капцях, щоб зручно в машині було й не жарко. Ми познімали й викинули. 

Приїхали додому перед святом 9 травня. Дали місяць відпустки.

Продовжував Микола Семонович працювати водієм й далі

Й досі зі сльозами згадує дружина Валентина Михайлівна:

- Залишилася вдома одна з двома маленькими доньками. Так хвилювалась, так переживала. Медик за освітою, я знала наскільки це може бути небезпечно. Хоча й недовго там був, але здоров'я сильно підірвав.

Стала помічати, як чоловік став слабнути. Порадившись з лікарем, хотіла на прийом повести. Та так і не вмовила. Микола Семенович говорив, що соромно здоровому чоловікові в лікарню йти. Та так і не пішов. Він і зараз жартує:

- У мене кавказьке здоров'я! Не хвилюйтесь за мене!

Продовжував Микола Семонович працювати водієм й далі, як він говорить, не розлучався з КАМазом. Побував в містах України та Росії, перевозив вантажі: влітку - буряк, зерно, насіння; взимку - у відрядженні на підприємствах.

Микола Москаленко Фото із архіву Миколи Москаленка

Якось вже через декілька місяців після аварії був у Миколи Семеновича рейс на Москву.

Перед Подольськом зупинили автомобіль і перевірили дозиметром.

- Звідки  ти їдеш?! Радіація зашкалює! -  обурено й здивовано вигукнув перевіряючий.

- Був у Чорнобилі, - відповів.

- На естакаду! - скомандував постовий.

Машину обробили розчином для дезактивації. Знову заміряли радіацію  - фонить!

- Подвоїти розчин і знову обробити! - дав наказ начальник посту.

Всього сім днів був у зоні аварії

Помили концентрованим розчином - результат майже не покращився. Махнув рукою перевіряючий:

- Їдь!

Так і повів свій КАМаз Микола Семенович Москаленко. І вже зараз, згадуючи той випадок, підсумовує:

- Всього сім днів був у зоні аварії. А виходить, що я  своїм КАМазом вивіз радіацію і Чорнобиль ще довго за собою возив.

 

Коментарі:

Останні новини