На березі річки стояли потужні автомобілі. Тут же приземлялися вертольоти, а в них вантажили пісок. Машини підвозили свинець і теж перевантажували у вертольоти.
Кілометрах в 6-7 виднілась АЕС. Було добре видно, як з вертольотів викидали вантаж на реактор . Бачили, як із свинцю і піску утворювалась плівка, на якийсь час пожежа стихала. Потім плівка, що утворилась, піднімалась куполом вгору, лопалась, і вогонь знову оживав. Навіть не вогонь. Це було марево, жар, що миготів на відстані. Знову все повторювалось: вертольоти, пісок, свинець…
Аварія на Чорнобильській АЕС
За цією картиною спостерігали чоловіки, водії автомобілів, одягнені по-літньому. У роті був солодкуватий присмак, на відкритих ділянках тіла, а особливо на обличчі відчувалось, ніби мурашки повзають. Радіація на смак і на дотик. А вони стояли на березі річки за декілька кілометрів від епіцентру аварії. Без спеціальних костюмів, без будь-яких засобів захисту…
Таким запам'ятався перший день перебування в зоні аварії на Чорнобильській АЕС водію КАМаза Хорошівського відділення "Сільгосптехніки" Миколі Семеновичу Москаленку.
Першотравневі свята 1986-го року нічим не вирізнялися від минулорічних. Весела дружня компанія сімейних пар відпочивала на лоні природи. Раптовий виклик всіх водіїв "Сільгосптехніки" до керівника організації.
Наказ був коротким: "Терміновий виїзд у Чорнобиль. Хто не бажає їхати - може відмовитись". Ніхто не відмовився. Кожен думав: як це так - відмовитись? З якою метою туди їхати, що там робити? Ніхто не пояснював. Водії "Сільгосптехніки" в місті Чорнобилі були й раніше - там заготовляли картоплю для всієї області. Що зараз їдуть не по картоплю - розуміли всі. Неясна ситуація тримала в напрузі всіх.
Аварія на Чорнобильській АЕС
Чоловіки, яких відірвали від відпочинку, напівжартома попрохали:
- А спирту дадуть?
І водіям замість потрібних 0,5 л спирту для КАМазу видали по 1 літру. Коли вже виїхали за Київ, на одному з блокпостів капітан зовсім без жартів запитав:
- Горючкою запаслись?
- Так, заправили повні баки, - відповідали водії.
- Я не про те. Спиртне у вас є- вино, горілка?
- А як же пости ДАІ?
- Там вже давно немає нікого. Я серйозно: рекомендую вживати. Щоб ви легко в'їхали в зону лиха і так же легко повернулись.
Час для жартів скінчився - це розуміли всі…
Пізно ввечері 10 вантажівок виїхали з Петропавлівки - вісім КАМазів і два ЗІЛи. Бригадиром був призначений Микола Москаленко. В його бригаді були теж працівники "Сільгосптехніки" з Хорошого Сергій Голембовський, Олександр Костромський, Микола Костромський, Валентин Дейнеко.
Що ближче до Київщини, все більше транспорту йшло назустріч. В основному це були автобуси, які вивозили людей. Були й такі, що трактором вивозили домашнє господарство. Жахливе видовище!
Аварія на Чорнобильській АЕС
Потроху з розмов зустрічних дізнавались про аварію.
Ставало моторошно. Не впізнали чоловіки тієї краси, яку ще восени бачили в Чорнобилі: ліси стали криваво - коричневого кольору, листя обсипалось, хвойні дерева стояли немов після пожежі.
Приїхали вночі. Штаб був на автовокзалі. У перші дні вивозили худобу. А потім сказали: все, повертайтеся назад - ви тут не потрібні!
Так і поїхали додому. Ніхто не заміряв дозу, яку отримали. Ніхто не знав, наскільки це небезпечно. Не було навіть дозиметрів. Повертаючись додому, вже біля Пирятина машини зупинили і вперше за весь час заміряли радіацію.
Микола Москаленко з дружиною
Микола Семенович згадує:
- Довго водив приладом військовий та хитав головою. Нарешті сказав: "Зніміть та повикидайте хоч взуття!". А ми були всі в кімнатних капцях, щоб зручно в машині було й не жарко. Ми познімали й викинули.
Приїхали додому перед святом 9 травня. Дали місяць відпустки.
Й досі зі сльозами згадує дружина Валентина Михайлівна:
- Залишилася вдома одна з двома маленькими доньками. Так хвилювалась, так переживала. Медик за освітою, я знала наскільки це може бути небезпечно. Хоча й недовго там був, але здоров'я сильно підірвав.
Стала помічати, як чоловік став слабнути. Порадившись з лікарем, хотіла на прийом повести. Та так і не вмовила. Микола Семенович говорив, що соромно здоровому чоловікові в лікарню йти. Та так і не пішов. Він і зараз жартує:
- У мене кавказьке здоров'я! Не хвилюйтесь за мене!
Продовжував Микола Семонович працювати водієм й далі, як він говорить, не розлучався з КАМазом. Побував в містах України та Росії, перевозив вантажі: влітку - буряк, зерно, насіння; взимку - у відрядженні на підприємствах.
Микола Москаленко
Якось вже через декілька місяців після аварії був у Миколи Семеновича рейс на Москву.
Перед Подольськом зупинили автомобіль і перевірили дозиметром.
- Звідки ти їдеш?! Радіація зашкалює! - обурено й здивовано вигукнув перевіряючий.
- Був у Чорнобилі, - відповів.
- На естакаду! - скомандував постовий.
Машину обробили розчином для дезактивації. Знову заміряли радіацію - фонить!
- Подвоїти розчин і знову обробити! - дав наказ начальник посту.
Помили концентрованим розчином - результат майже не покращився. Махнув рукою перевіряючий:
- Їдь!
Так і повів свій КАМаз Микола Семенович Москаленко. І вже зараз, згадуючи той випадок, підсумовує:
- Всього сім днів був у зоні аварії. А виходить, що я своїм КАМазом вивіз радіацію і Чорнобиль ще довго за собою возив.
