Як українська дівчина навчилася готувати туркменські страви

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Дівка, мов верба, де посадиш – там і виросте. Говорить українське прислів’я. Українським же дівчатам все під силу: і борщ смачний зварити, і варениками пригостити. А ще нових страв навчитися може. Юля, потрапивши до Туркменії, і української кухні не забула, і туркменської навчилася.

Юля та Полат Султанови

Їх познайомила Полтава. Студентська дружба між українською дівчиною та юнаком з Туркменістану переросла в кохання. Полат після закінчення вишу поїхав на батьківщину. А перед поїздкою молоді зареєстрували шлюб.  Юля лишилася чекати виклику від чоловіка з Туркменістану. 

Їхати чи ні – такого питання у дівчини  не виникало. Не відмовляли й батьки: бачили, що все у молодих серйозно. До того ж були особисто знайомі з юнаком і його вихованість, повага до старших і ставлення до доньки не викликали сумнівів.

І ось довгоочікувана подорож – літак несе її до її коханого. А разом з тим – в іншу країну,  іншу культуру, в інший світ. Юля розуміла  мову, знала деякі звичаї та особливості народу. Вона з радістю одягала туркменську сукню, яку привіз у подарунок Полат. І, як кожна жінка, з цікавістю ставилася до національної кухні Туркменістану.

Юля та Полат Султанови

Майбутній чоловік охоче готував для своїх друзів національну страву плов. Всі говорили, що нічого подібного раніше не куштували. Навіть вдома у рідних Юлі, в селі Хороше, Полат, готуючи улюблену страву, ділився секретами туркменської кухні.

Тож, як говорить Юля, заочно вона була знайома з національними стравами. А коли приїхала в Туркменістан, почала опановувати практично. 

- Туркменські страви дуже різняться від українських, - розповідає Юля. – Вони завжди ситні і калорійні. Майже неможливо віднайти страву без м’яса. Плов – найпопулярніша страва і в будні, і в свята.

Юля говорить, що кожна господиня має свій фірмовий рецепт плову, свою родзинку. Різноманіття страв залежить від регіону. Сейді, місто, в якому проживає родина, знаходиться поблизу кордонів з Узбекистаном. Тож тут можна побачити й страви узбекської кухні. 

Однією з особливостей туркменів є ставлення до хлібу. Хліб теж не дуже схожий на наш.  Кожна  господиня робить хліб за власним рецептом у тамдирі, який є у кожному дворі і навіть у містах. Тамдир – це піч-жаровня. 

Коли завітають гості,  обов’язково на столі повинен бути в першу чергу хліб (чорек) і зелений чай. Коли приходять гості – для них пропонують хліб і чай. Чекають, доки запросять до столу, - п’ють чай. 

- Чай тут п’ють дуже часто й дуже багато, в будь-яку пору року і будь-де. Для мене це було дуже незвично, так як у нас так багато чаю, а особливо зеленого, не п’ють,  - зізнається Юля. 

Подають чай в піалах – це й зручно, й солідно. Тепер і в селі Хорошому у Пойдунів чаєм пригощають за східними традиціями – у піалах. Гості говорять, що так він по-особливому смачний. 

Ще однією відмінністю є місце  для прийому гостей:  гостей саджають не за стіл, а на підлозі,  накривають сачак (простелена скатертина, де і ставлять страви). Тому що, сім’ї тут великі, так зручно. 

Юля та Полат Султанови

Окрім плову,  найпопулярнішою справою є шурпа. Вона готується за правилами з баранини, але в Сейді  зазвичай готують з яловичини. До шурпи подається обов’язково листковий хліб, називається петір. Навчилася Юля сама готувати хліб. По тому, який хліб готує господиня, визначають її майстерність.

Своєрідною стравою є дограма. Готується вона з відварюванням голови барана та внутрощів (серце, легені, нирки і т.д.). Кришеться мілко листковий хліб, свіжа цибуля і добре відварене м’ясо. І все це перемішується. Ця страва присутня у всіх регіонах, але у кожному різна рецептура. Є такі страви - як фітчі, ішлєклі, ярма. Всі страви смачні і варті того, щоб скуштувати їх.

Батьки Юлі були здивовані тим, що у туркменів дуже популярний овоч гарбуз. Його продають майже на кожному кроці. Так, як у нас продають кавуни, так горами височать гарбузи. Вони такі ж самі продовгуваті, ось лиш колір трішки світліший.

Маленька Лейлі

Гарбуз додають у різні страви, особливо в м’ясні. Виходить дуже смачно. Особливо смакують манти з гарбузом. А іноді готують навіть без м’яса начинку: додають цибулю, спеції. Із напоїв полюбився батькам Юлі компот з персиків. Наливають його в великі кухлі. 

Напій дуже ароматний, насичений і смачний. У спеку чудово втамовує спрагу.
Юля освоїла таємниці туркменської кухні, а рідні чоловіка із задоволенням смакують українськими стравами, які готує невістка.

Найбільше люблять вареники й пиріжки. Та навіть котлети, які готує Юля, здаються смачнішими для її рідних. Борщ же взагалі для туркменської рідні – особлива страва. Дуже полюбилася вона.

Для них, звиклих до насичених м’ясних страв, борщ вважається легкою стравою, так як готується з овочів. У родині Юлі та Полата на столі дружно розмістилися туркменські та українські страви. 

Отож Юлі вдалося не лише навчитися готувати туркменські, а й привчити до української кухні. А коли страви готуються з любов’ю, то й смакують вони по-особливому. Радіють чоловік та маленька Лейлі, яка вже допомагає готувати. 

-  Взагалі туркменська кухня проста і легка у приготуванні. І ще вона дуже різноманітна. – говорить Юля. – Вивчивши секрети національної кухні, я стала більше розуміти туркменський народ.

 

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини