Перебуваючи під час робочого відрядження у місті Києві, мені, головній редакторці тижневика та сайту пощастило бути учасницею екскурсії до особливого центрального органу державного управління – Національного банку України.
Пропоную нашим читачам також приєднатися до цікавої подорожі та відвідати Нацбанк. Перша розповідь про музей грошей, який офіційно відкрився 24 березня 2004 року.
Формування колекції розпочалося ще в 1989 році. Сьогодні вона налічує понад 13 тис. експонатів.
У музеї грошей
Головна мета експозиції – розповісти про зародження і розвиток фінансовогрошових відносин з найдавніших часів до сьогодення, про історію грошового обігу на території України.
Від черепів худоби - до металевих грошей
Експозиція музею розповідає про історію грошового обігу від найдавніших часів до сьогодення. Тобто від примітивних форм грошей до сучасних українських гривень – наших державних банкнот і копійок.
З цієї виставки стає зрозуміло, що гроші – це явище спонтанне. До виникнення справжніх грошей існували перші форми, які виконували їхню функцію. З давніх-давен існував грошовий бартер у вигляді різних предметів: наконечників стріл, мушель, бус, намиста тощо. Коштовною грошовою формою були мушлі каурі. За ними треба було глибоко пірнати. Тому вони були дуже дорогоцінними. Це також могли бути різні продукти харчування, особливо довгострокового зберігання.
Гроші були у вигляді наконечників стріл, мушель, намиста
Довгий час формою грошей слугувала худоба. Багато століть поспіль існувала традиція викупляти наречену за певну кількість сільськогосподарської худоби.
На острові Борнео, наприклад, для оплати використовували черепи корів та биків. Чи, навіть, людські черепи на Соломонових островах.
Але з часом, разом із розвитком товарообігу, все частіше починають ходити зливки металу, особливо дорогоцінного. От тільки проблема в них була одна – їх було дуже легко підробити. Відпиляти шматочок чи підмішати інший метал. Тож на металі починають ставити різні відмітки або штампи, як гарантію якості. Так виникають монети. Перші монети овіяні різними міфами. Такими як міф про царя Креса, який нібито був казково багатим і першим почав карбувати металеві монети у давньому царстві Лідії.
Поява самого слова «монета» – це реальний історичний факт.
Монета в перекладі з латини означає «застережниця» або «радниця». Біля храму Юнони на Капітолії знаходилися майстерні, де карбували металеві гроші. Саме тому їх називають монетами, а в англійській мові від цієї назви з’явилася загальна назва грошей money.
Поява грошового обігу на території України
Перші монети, що з’явилися на теренах сучасної України – це монети грецьких колоній: Ольвії (теперішнє с. Парутине Очаківського району Миколаївської області), Херсонесу (околиці сучасного Севастополя), Пантікапея (м. Керч). Оскільки покровителем Ольвії вважався Аполлон Дельфіній, перші монети у місті були виготовлені у формі дельфінів. З часом, щоб зупинити карбування приватних грошей, було введено єдиний стандарт монет – «аси». Вони були великих розмірів, важили 120 грамів, містили зображення Деметри, Горгони та інших міфологічних персонажів.
На них часто зображували богів, яким поклонялися. Через обожнювання Дніпра з’явились монети, присвячені Борисфену – богу річок та покровителю торгівлі.
480 року до н.е. грецькі міста Південно-Східного Криму об’єднались у Боспорське царство. На монетах Боспору грифон охороняє головні багатства країни: на золотих – хлібний колос, на мідних – рибу.
Римські денарії – своєрідний путівник в історію
Античний світ був підкорений войовничою Римською імперією. Її кордони простягалися до Карпат та берегів Дністра. Римські гарнізони були розміщені у колишніх грецьких полісах.
Імператор Нерон перетворив Боспорське царство на римську провінцію та віддав наказ карбувати мідні сестерції із власним портретом.
У ІІ-ІІІ століттях серед стародавніх слов’ян поширилися срібні римські монети – денарії. Заробити денарії можна було, продаючи Риму худобу, зерно, рабів, а натомість придбати тканину, посуд, прикраси, вино, привезені з Римської імперії. Кожен імператор карбував денарії із власним портретом, тож, спостерігаючи за зміною портретів на монетах, можна вивчити історію Римської імперії.
На території України численні скарби денаріїв були знайдені під час археологічних розкопок пам’яток Черняхівської та Зарубинецької культур.
Обіг римських грошей припинився у ІV столітті через занепад і розпад Західної Римської імперії.
Дирхеми Арабського Халіфату
У період VІІ-Х століття в Україні-Русі з’явилися гроші Арабського Халіфату – срібні дирхеми, на яких, відповідно до канонів мусульманської релігії, не було жодного зображення. Натомість не монетах карбували цитати з Корану, імена правителів, дати тощо.
Обіг дирхемів тривав майже два століття поспіль. Упродовж цього часу склалася традиція у слов’янських жінок носити намисто з монет та таким чином демонструвати багатство чоловіків. Якщо чоловік мав десять тисяч дирхемів, дружина носила один ряд намиста, якщо двадцять – два ряди і так далі.
На наших землях знайдено багато скарбів з арабськими дирхемами. Вага деяких з них дорівнює пуду (16 кг). Досить часто дирхеми пробиті з припаяним вушком – це свідчить про те, що їх колись носили у намисті. Саме обіг дирхемів заклав основи давньоруської грошово-вагової системи.
Близько ІХ-Х століть Київська Русь стала головним посередником у торгівлі між Сходом та Заходом. Приплив дирхемів сягнув максимуму у середині Х століття, але через виснаження срібних родовищ і занепад Арабського Халіфату припинився на початку ХІ століття.
Візантійські соліди, фоліси та нумії
Важливе місце у грошовому обігу Київської Русі належить монетам Візантії. Найпоширенішими з них були золоті соліди (від «солі» – сонце) та срібні міліарісії. Дуже рідко у скарбах зустрічаються мідні візантійські монети – фоліси або нумії.
Київський князь Володимир Великий заявив про Русь як про могутню державу. В обмін на військову допомогу візантійському імператору він висунув вимогу віддати йому за дружину сестру імператора – Анну. Отримавши відмову, Володимир узяв в облогу Херсонес. Імператор був змушений виконати умови князя, а його сестра з наймогутнішої у світі імперії вирушила до Києва.
Перші гроші із зображенням тризуба
Гроші УНР
Після прийняття Володимиром християнства та хрещення ним свого народу Київська Русь стала частиною європейської цивілізації та могутньою державою, з якою мав рахуватися світ. У прагненні заявити про сильну суверенну державу Володимир розпочав карбування перших давньоруських монет – златників та срібляників. Ці монети – перші державні документи, що зберегли зображення тризуба – знаку київських князів. На лицьовому боці монети зображений князь, що сидить на престолі, тризуб і напис: «Владимир на столе». На зворотному боці – зображення Ісуса Христа і напис «А се его злато».
На відміну від країн Заходу, які починали карбування власних монет, копіюючи римські, з чужими портретами та написами, руські монети містили виключно слов’янські написи та зображення своїх князів. Це мало велике значення для самоусвідомлення східних слов’ян.
Карбування срібних монет продовжили наступні князі – Святополк Окаянний, Ярослав, Олег Тмутараканський.
В обігу з’являються гривні
Ювілейні монети
Монети Київської Русі – велика рідкість. Сьогодні в світових колекціях зберігається тільки 11 златників і близько 350 срібляників.
У період ХІІ-ХІV століття Київська Русь зазнала феодальної роздробленості. Карбування монет припинилось, і вони майже зникли з обігу на певний час.
Роль грошей виконували переважно срібні зливки, що звалися «гривні». Назва походить від прикраси, яку носили на шиї, або «загривку». Згодом це слово набуває значення ваги.
Гривні розрізнялися за стандартами. Київські мали форму шестигранника вагою близько 160 грамів. Грані чернігівських – розплющені, а вага до 196 грамів. Пізніше з’явились новгородські гривні. Вони мали форму довгих срібних брусків, які рубали на менші шматки, та важили 200 грамів. Саме з ними пов’язано вживання слова «рубль» у нашій мові у ХІV столітті, від слова «рубати».
Існували також золоті гривні, однак, через високу вартість, їх було дуже мало, і використовувались вони лише у великих торговельних операціях.
Срібні гривні не використовувались у повсякденній дрібній торгівлі, тому для розрахунків застосовувались давні товаро-гроші: намисто, мушлі каурі, хутро.
Середина ХІV- ХV століття
Економічний занепад України після нашестя орди Батия співпав із розквітом сусідніх держав – Литви, Польщі.
У цей час Україна лишалася найважливішим перехрестям торговельних шляхів, її ринок був насичений майже всіма монетами Європи та Сходу. На відміну від Московії, польська і литовська влади не вводили економічних обмежень і не здійснювали примусового вилучення іноземних грошових одиниць.
В обігу з’явилась чеська монета великого розміру, що започаткувала вживання слова «гроші». На її лицьовій стороні зображено корону, а на зворотному – лева із роздвоєним хвостом. По колу напис: «Grossi Pragenses», тобто від слова «grossus» – «великий» – походить поняття «гріш», «гроші».
Окрім чеських, на теренах України знаходились литовські та польські напівгроші, литовські денарії, золотоординські дирхеми, монети Володимира Ольгердовича, кримські монети. На галицьких землях, що перебували під владою Польщі, карбували срібні півгроші з гербом Галичини та мідні монети пули. Один півгріш дорівнював шести-восьми пулам.
Велика срібна монета – таляр
Монети об’єднаних Польщі та Литви набули майже однакової вартості.
З розвитком капіталістичних відносин у Європі виникла потреба у більш вагомій грошовій одиниці. Карбується велика срібна монета – таляр, а також золоті дукати, які одночасно відігравали роль як реальної монети, так і лічильної одиниці для срібних монет (дукат дорівнював 30 грошам).
Велике монетне поле таляра дозволило використовувати його в пропагандистських цілях. Так з’явились монети-медалі, на яких карбувались політичні гасла, сатиричні зображення, пам’ятні ювілейні дати.
У середині ХVІІ століття Визвольна війна України підірвала стабільність Речі Посполитої. Якість монет порушилася, і це призвело до руйнування грошового ринку.
В Україні європейський грошовий обіг
Гроші Російської Імперії
У 1654 році українське господарство орієнтоване на демократичну систему використання західних монет, тоді як у Росії суворо заборонено ввіз і обіг іноземних грошей. До того ж, московські монети єдиного номіналу (дрібні срібні копійки) були, порівняно з європейськими, дуже незручними у користуванні. Щоб виправити ситуацію, царський уряд зробив спробу здійснити грошову реформу: спочатку таляр перекарбували у російський рубль, а пізніше на талярах почали ставити клейма «1655» та московський герб «Георгій Змієборець зі списом (копьем)». Після цього вони отримали назву копійок.
Тим не менш, в Україні до кінця 30-х років ХVІІІ століття продовжувався обіг європейської монети.
Грошова реформа Петра І
ЗМІ про реформу грошей
Після Полтавської битви 1709 року Петро І, намагаючись знищити автономію України, з-поміж низки інших заходів робить спробу примусового запровадження на її території російської монети.
Водночас уряд усвідомлював, що, у порівнянні з західноєвропейською, російська грошова система є вкрай відсталою. Для її впровадження в Україні потрібно було замінити незручну в користуванні дрібну срібну копійку.
Реформа Петра І передбачала введення десяткової грошової системи: рубль, полтина, напівполтина. Наприкінці його правління було введено та карбувались наступні монети: золоті – червонець, 2 рублі; срібні – рубль, полтина, напівполтина, гривеник, алтин; мідні – 5 копійок та 1 копійка, деньга (до 1718 року) та полушка (до 1723 року).
Запровадження російської грошової системи значно ускладнювало міжнародні торговельні відносини України. Тому, не зважаючи на заборону центрального уряду, ще тривалий час в обігу на українських землях залишалися польські та західноєвропейські монети.
Впровадження паперових банкнот
Банкнота в 1 і 100 трильйонів - Зімбабвійський долар
У другій половині ХVІІІ століття, у зв’язку з інтенсивним розвитком промисловості та сільського господарства, стрімким зростанням капіталів підприємств та купецтва і неспроможністю металевих грошей задовольнити потреби господарства, постала необхідність впровадження паперових грошей. Катерина ІІ вводить в обіг державні асигнації чотирьох номіналів: 100, 75, 50, 25 рублів.
Асигнації повинні були прийматись в усіх установах, і кожен мав право в будь-який час обміняти їх на готівкові гроші.
Катерина ІІ та її наступники продовжили традицію карбування монет, започатковану Петром І, зображуючи на монетах власні портрети і герб Російської імперії.
Павло І, який вважав себе некрасивим, замість свого портрета наказав карбувати на монетах девіз рицарського ордену Іоанітів: «Не намъ, не намъ, а имяни твоему».
За Олександра І змінився тип усіх монет. З’явилися монети «для Польщі».
В Україні пів копійки стали називати шагом, 3 копійки – гривнею, срібний гривеник – сороківкою, двогривеник – сороківцем, а 15 копійок – злотим.
Спостерігається поступове знецінення асигнацій. Для стабілізації грошового ринку асигнації поступово замінили кредитними білетами, які рівноцінно обмінювались на срібло.
Монети з платини за вартістю срібла
З 1828 по 1845 рр. карбували платинову монету в номіналах 12, 6 і 3 рублі. Справжня вартість цього металу ще була не відома, і монети з платини йшли в обіг за вартістю срібних.
Протягом ХІХ століття було проведено дві великі грошові реформи: з 1843 вводиться срібний монометалізм (срібло відіграє роль загального еквівалента), а з 1897 року встановилася епоха золотого монометалізму.
Проводився обмін кредитних білетів на золоті монети. Золотий запас давав можливість розвивати промисловість, кредитну політику, здійснювати державні позики і фінансування залізничного будівництва. Ця грошова система існувала до Першої світової війни.
Грошова система за часів Першої світової війни
За роки війни відбулось знецінення рубля. Світова війна завдала системі золотого монометалізму нищівного удару, і обмін паперових грошей на золото було призупинено. З грошового обігу зникли золоті та срібні монети. Кредитні білети перетворилися на інфляційні паперові гроші.
Державному банку, який фінансував військові витрати, було дозволено випускати гроші без будь-яких обмежень. Їх кількість в обігу в серпні 1915 року збільшилась у 1,4 рази.
З 1915 року випускалися гроші-марки в 1, 2, 3, 10, 15 та 20 копійок та розмінні (казначейські) білети (паперові копійки) в 1, 2, 3, 5, 10, 20, 50 копійок. Під час правління Тимчасового уряду здійснювалась ще активніша емісія паперових грошей, серед яких були так звані «керенки» (назву отримали від глави Уряду Керенського). Ці банкноти не мали ані номера, ані серії.
Купівельна спроможність рубля знизилася до 14 довоєнних копійок. Цей процес свідчив про подальший розвал господарства країни.
Період УНР, Української Держави, Директорії
У музеї грошей
У цей час було засновано Державний Український банк, було ліквідовано відділи російських банків в Україні. Випущено грошові знаки в 100 карбованців на суму 5,5 млн. Це перші українські паперові гроші. Автор ескізу 100-карбованцевої купюри Георгій Нарбут використав вишукані орнаменти у дусі українського бароко, зобразив тризуб. Карбованці знаходились в обігу до липня 1918 року.
1918 року Центральна Рада прийняла закон про гривню як основну грошову одиницю УНР. Гривня складалася зі ста шагів. Із золота мали карбуватись 20 гривень, що дорівнювало царській десятці, із срібла – 1, 3, 5, 10, 20 та 50 шагів із зображенням тризуба. Випущено також 25 і 50 карбованців.
За часів Української Держави гетьмана Скоропадського продовжилася емісія гривень УНР. Протягом року було надруковано гроші номіналом 2, 10, 100 та 500 гривень.
Найбільш мистецько довершеною вважається 100-гривнева купюра. На ній – зображення жінки у національному вбранні, яка нагадує Лесю Українку, та схожого на Григорія Сковороду чоловіка з молотом.
У листопаді 1918 року влада в Україні переходить до Директорії на чолі з С. Петлюрою. У період Директорії випущено 5 грошових знаків: 10, 25, 100 («богданівка»), 250 («канарейки»), та 1000 («гетьманки») карбованців.
Українська гривня на ринку оцінювалась в чотири рази більше, ніж більшовицькі чи денікінські рублі.
Фінансові реформи радянської епохи
Паперові гроші СССР
У 1922-24 рр. проводилася грошова реформа. Держбанку було дозволено випускати банківські білети – 1, 3, 5, 10, 25 червонців – тільки для потреб господарського обігу. У цей період виник паралельний обіг червонця, який мав золоте забезпечення, та знецінених радянських грошових знаків. Це спричинило значні труднощі у народному господарстві. Саме тому у лютому 1924 року у грошовому обігу з’явились казначейські білети. Всі знецінені радянські грошові знаки підлягали обміну на стабільні гроші.
Індустріалізація та колективізація в державі знову призвели до знецінення грошей. Здійснювалось приховане вилучення у населення дорогоцінних металів, якими у часи штучно організованого голодомору розраховувались за продукти.
Касовий апарат
Під час Другої світової війни, у період окупації рейхскомісаріат, утворений Гітлером, випустив вісім грошових знаків для обігу в Україні: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 карбованців.
Одним з засобів поширення визвольної ідеології і боротьби українського народу проти більшовиків були бофони – квитки на бойові фонди ОУН і УПА, які виконували функцію повстанських грошей, обліґацій чи квитанцій. Повстанці їх видавали населенню за добровільно внесені або стягнуті гроші, продукти, одяг тощо.
1950 року встановлено золотий еквівалент радянського рубля, який до цього часу визначався тільки на основі американського долара.
1961 року проводиться грошова реформа, за якою підвищено золотий вміст рубля, випущено нові монети. 1965 року розпочався випуск пам’ятних та ювілейних монет.
Гроші незалежної України
Експозиція валют
24 серпня 1991 року Україну проголошено суверенною незалежною державою. На тому історичному етапі надзвичайно важливим було створення національної грошової системи.
Для захисту українського споживчого ринку у вересні 1991 року в обіг введено купони багаторазового використання номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 крб.
1992 року рублі було цілковито вилучено з обігу та замінено єдиною грошовою системою – купоно-карбованцем. Він знаходився у використанні до 1996 року і створив передумови для впровадження єдиної національної валюти незалежної України – гривні.
Україна. Купоно-карбованці
Через відсутність в Україні Банкнотно-монетного двору (почав діяти у 1994 році) ще у жовтні 1991 року було замовлено виготовлення 1, 2, 5, 10, 20 гривень у Канаді, а потім 50, 100 та 200 гривень у Великобританії. Розмінні монети карбували на Луганському верстато-будівному заводі, частково – в Італії.
З 1996 року у зв’язку з грошовою реформою купоно-карбованці замінили на гривні. Обмін грошей здійснювався без обмежень, що є свідченням демократичного характеру реформи.
Ювійлені монети до Євро-2012
Окремою експозицією музею є колекція пам’ятних та ювілейних монет і медалей. Найціннішою серед них є монета, випущена до Євро-2012. Вона викарбувана із чистого золота і початкова її вартість була близько 300 тис. гривень. На сьогодні ця пам’ятна монета вже коштує понад 1 млн грн.
Вітчизняні фінансисти стверджують, що з отриманням Україною своєї національної валюти піднявся патріотичний дух українців, укріпилася віра в майбутнє країни.
У наступних номерах читачі нашої газети дізнаються про архітектурні особливості будівлі та історію створення Національного банку України.
Матеріал підготовано за результатами прес-туру до Києва у рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства.
