Володимир та Світлана Гарнадко із Маломиколаївки відсвяткували 33-річницю подружнього життя. Як на справжньому весіллі – шампанське, поцілунки, весільний фотограф та романтичні подарунки.
Друзі та знайомі весільних ювілярів запевнюють, що Світлана та Володимир зовсім не змінилися. Такі ж запальні та життєрадісні, жваво відгукуються на прохання про допомогу. Щира доброзичлива вдача приваблює односельців. Вміють вони іронічно, легко в жартівливому тоні говорити про важливі речі.
2 травня в родині Гарнадків – день особливий. Цього дня Володимир прийшов із лав армії, а рівно через рік у цей же день відсвяткували весілля. У нинішньому році це 33 річниця.
Річницю називають кам’яним весіллям, або – полуничним. Легко й весело підійшли до відзначення цього дня. Бо без гумору, іронії та жарту у подружньому житті ніяк. Це те, що називають – «у щасті й радості, у горі й незгодах». Бо кожен розуміє, що спільне подружнє життя – це праця, складний шлях.
- В сімейному житті бувають різні ситуації, – говорить Світлана. – Життя як стерня: не пройдеш, ноги не поколовши. Йдучи життєвим шляхом, ми весь час вчимося. Ось і наша сім’я навчається, практикує, вдосконалює наш сімейний життєвий досвід. Говорять, це кам’яне весілля, або полуничне. Може, міцне, як камінь, і солодке як полуниця? А ще пишуть, що діти виросли, створили свої сім’ї і тоді починається життя для себе двох. Це не так. Ми завжди разом з дітьми. Сьогодні разом святкуємо 33 роки створення нашої сім’ї.
Донька Наташа була ініціатором свята. Вона займається професійно фотографією, і уже в своїй уяві намалювала ідеї для весільних світлин. А фантазії було, де розгулятися: до ювілею весілля тато виготовив справжній човен!
Світлана посміхаючись, розповідає, що човен – мрія онучки Настьони. Для неї дідусь може все зробити. Довго обдумував, вишукував такі матеріали, щоб дійсно човен міг пливти. Зимовими днями та вечорами працював над своїм витвором. Говорив, що робить для своїх любих дівчат – онучки, доньки та дружини. Човен був готовий саме перед днем весілля, то його урочисто спустили на воду, а першими у човен сіли молодята. Онучка поступилася першістю: «Це ж ваше свято! Я потім». Човен кольору мрії витримав успішно перший рейс. Вмонтований у човен магнітофон звучав, мов на палубі пароплава. Донька підібрала романтичну музичну колекцію про річку, море, човен.
А потім каталася на човні і родина доньки.
Найбільше раділа Настя, для неї дідусь – справжній чарівник. Вона ніколи не сумнівалася у тому, що дідусь все уміє. Гойдалка, альтанка у дворі – все справа його рук.
Світлини на воді, у човні будуть ще довго нагадувати про цей день. А ще торт, який майстерно виготовила Світлана із святковим написом «Вова+Свєта=33».
Радо у гості в Маломиколаївку приїжджають друзі родини доньки. Вони знають, що тут їх зустрінуть, що мама Наташі приготує смачні млинці, що можна буде відпочити й помилуватися краєвидами Самари.
Є мрія у Світлани зробити у Петрівському Будинку культури зал для урочистої реєстрації шлюбу. А для весільних фото у Петрівському старостинському окрузі фотозон багато: і гора, і річка, і дерева та квіти.
А тепер буде й човен. Донька Наташа буде запрошувати наречених для фото на човні. Бо шлюбний човен Гарнадків витримав бурі й шквали сімейного життя, знав радісні й приємні клопоти, щасливі миті, здійсненні мрії й сподівання.
І буде для молодят човен Гарнадків символом і стимулом шлюбного життя до полуничного весілля.
