Юрченко Віра Петрівна: "Секрет мого довголіття – треба увесь час працювати і не опускати рук"

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Напевне, Бог послав Вірі Петрівні довгі прекрасні роки життя як винагороду за її доброту та щирість. Її характер і почуття гумору – це як приклад позитивного ставлення до всього, що відбувається. Які б ситуації не готували доля, вона завжди долала труднощі з гідністю.

Свої найкращі якості і вміння передала Віра Петрівна і дітям та онукам, які виросли чемними, дружними, товариськими, відповідальними. І тепер все це дає мамі та бабусі Вірі снагу до життя. Саме такі слова лунали від гостей, які прийшли привітати Віру Петрівну із 90-річчям. 

Вітає ювілярку Валентина Біневська Ірина Ситнік

Народилася Віра Петрівна у Петропавлівці у далекому 1929 році. Батьки Віри були працелюбними людьми, майже увесь час яких був зайнятий роботою на власній землі. Любов до праці передалася від батьків і донечці Вірі. У часи розкуркулювання довелося Віриній родині трохи пожити у Красноармійську, на шахтах як тоді казали. Побачила юна дівчина голодні та воєнні сорокові роки.

Навчатися крою та шиття, які любила понад усю іншу роботу, поїхала Віра до Києва. А вже зі столиці повернулася додому не тільки зі спеціальністю майстра­закрійника, а й з майбутнім чоловіком Григорієм, якого покохала саме у Києві. Хоча Гриша був теж родом із Петропавлівки і, навіть, навчався у школі разом із Вірою.  

Віра Петрівна у колі родини Ірина Ситнік

Коли одружилися, то переїхали жити у Маріуполь. Але невдовзі разом із чоловіком повернулися додому до Петропавлівщини. Тут збудували власний будинок, обжилися, народили та підняли дітей. Ось уже 41 рік як немає Григорія, а Віра все життя з дітками: виховувала, навчала, допомагала. Кожному дала вищу освіту – здійснила свою життєву мрію.

- А тепер і вони про мене дбають, – говорить Віра Петрівна, щиро радіючи за дітей, – Взимку забирають до себе,  а на весну прошу, щоб привозили до своєї садиби, бо ще хочеться бути повноправною господинею. 90 років – це не привід сидіти без діла. У житті всього було. Та ні про що я не шкодую. Дякую долі, що так все у мене вийшло. Головне – треба увесь час працювати і не опускати рук, і тоді все у вас вийде. Зі свого життя зрозуміла один важливий закон: працювати – значить жити. І це дійсно так.

Довгий час працювала закрійником в районному Будинку побуту

Віра Петрівна довгий час працювала закрійником в районному Будинку побуту. Поряд з основною роботою вела курси крою та шиття. Таким чином йшли тоді на зустріч жінкам, які мали бажання навчитися гарно шити. У ті часи до Віри Петрівни приходило дуже багато охочих.

- Значна частина Петропавлівки вміє шити саме завдяки майстерності ювілярки,  – ділиться спогадами гостя Валентина Біневська, – До сих пір добрими словами жіночки нашого селища згадують умілу майстриню Віру Петрівну.

Юрченко Віра Петрівна Ірина Ситнік

Мамина наука пішла на користь і донечці Галі. Вміє доня шити для себе все: і брюки, і куртку, й інший одяг. Галя завжди казала мамі, що шити – це важко, але дуже приємно. Галина – ще й музикант, працювала у музичній школі. Зараз живе і працює в Росії. У неї чудовий музичний колектив струнних інструментів, з яким об’їздила майже півсвіту.

Син Сергій працював першим секретарем райкому комсомолу, пізніше – у селищному виконкомі. В Межовій був на посаді голови адміністрації. Зараз зі своєю родиною проживає у селищі Солоне. Тож діти у нашої ювілярки талановиті і працелюбні. І жодного поганого слова про них від людей не чула. А всі онуки мають вищу освіту.

Дуже любить бабуся музику

Та найбільше щастя у житті, вважає Віра Петрівна, – це щоб діти та онуки були здорові. Тоді й радісно на душі, і не страшні жодні негаразди. Коли дзвонить по телефону до дітей та онуків, то завжди питає: як ви там? Все добре – відповідають їй. – То й слава Богу, говорить вона, значить живу, значить життя триває. Кожен день необхідно бабусі Вірі передзвонити і у всіх спитати про справи, а потім і собі заспокоїтися, що все в порядку.

Коли донька Галя летить літаком додому, лежить на ліжку Віра Петрівна з тиском – переживає, щоб Галочка долетіла без пригод у дорозі. Бо не вистачає сил дочекатися, коли ж уже доня зайде до хати. Щороку Галя приїздить до мами додому. І цього року чекає ювілярка свою донечку, аби обійняти, пригорнути та розпитати про життя.

На 90 років зовсім не виглядає

Дуже любить бабуся Віра музику. Про одне лише шкодує, що не вміє добре співати. А от син Сергій і співати гарно вміє, і на баяні зіграти:

- У мене діти всі співучі, -­ весело говорить Віра Петрівна, -­ Й самі співають, і людей навчають. Та й і я часто щось наспівую, коли займаюся домашніми ділами. Так веселіше, і справа швидше ладиться.

Юрченко Віра Петрівна Ірина Ситнік

Віра Петрівна на 90 років зовсім не виглядає, зізнаються дружно всі, хто з нею знайомий. У неї вродливе, відкрите обличчя, щира посмішка. Приємний, веселий погляд. Зберегла Віра Петрівна до поважного віку і ясний розум та почуття гумору. Керується бабуся правилом: ніколи не говорити що болить.

– Замість того, аби лежати і перераховувати свої недуги, краще встати і йти щось роботи, – упевнена ювілярка Віра Петрівна,  – Тоді про хвороби думати не буде часу. Оце і є мій головний секрет як довгожительки. Труднощі були, так, і дуже серйозні. Але я тепер точно знаю, що все в житті можна здолати, головне – мати бажання трудитися.

Самотужки обробляє 10 соток городу

У підтвердження сказаних слів Віра Петрівна додає, що самотужки обробляє 10 соток городу. І це їй не важко, а навпаки – не любить сидіти без діла. Тож і господарює щодня у своїй садибі. Часто допомагає ювілярці справлятися з домашніми справами хрещениця Ольга, яка, як і більшість сусідів, дивується силі і завзяттю Віри Петрівни. Жартує бабуся Віра і про свій вік, говорить, що буде старатися зустріти сторічний ювілей.

- Прикладу всіх зусиль, щоб відзначити своє сторіччя,  – сміється Віра Петрівна, – вже як святкувати круглу дату, то краще сто років. Бо 90 – це, як на мене, не дуже ювілейна дата. 

Юрченко Віра Петрівна Ірина Ситнік

Ділиться Віра Петрівна і власною життєвою мудрістю. Говорить, що в житті допомагало їй уміння ладити з людьми. Упевнена вона, до всіх людей треба ставитися лише з добрими намірами і жити по совісті, нікого не кривдити, не красти в іншого. Тоді й люди віддячуватимуть тобі добрими справами та словами, і тоді немов здоров’я та сил додається.

- Сьогодні святкуємо мамі 90 років. Вся рідня повинна з’їхатися. Приїдуть онуки, – говорить з гордістю син Сергій,  – Мама наша виховала двох дітей: мене і мою сестру. І вже встигла навіть відправити нас на пенсію (сміється). Є у нашої ювілярки троє онуків, всі хлопці, кожен з яких досягнув певних життєвих висот. Є уже і троє правнуків та правнучка, яка вийшла заміж і навчається у Чехії. Бабуся Віра з усіма без винятку онуками спілкується, про всіх хвилюється. Завжди цікавиться чи є у них що їсти, за що навчатися, жити.

Коли діти та онуки приїжджають до бабусі Віри, вона завжди готує вареники

Коли діти та онуки приїжджають до бабусі Віри, вона завжди готує вареники, пече пироги, накриває стіл. Відкриті двері її будинку кожному, хто прийде в гості. Тож і сподівається, що столітній ювілей зустріне у великому колі родини з піснями і веселими посмішками на обличчях. Бажаємо Вірі Петрівні міцного здоров’я на кожен день. Щоб зустрічала дітей та онуків, ділилася з ними своєю життєвою мудрістю і раділа за їхні успіхи.

Коментарі:

Останні новини