Юстина Юріївна сім років тому переїхала із Івано-Франківської області у Петропавлівку до доньки.
На центральний ринок селища виходить, як сама говорить, не дуже часто. Але доводиться: за роки трудового життя заробила мізерну пенсію, а хочеться й доньці допомогти, доки ще здоров’я дозволяє. Працювала Юстина Юріївна все життя у колгоспі – ланку в полі сапала. У спеку, вітер, мряку. За що й отримує тепер – 1780 грн.
- Чи вистачає пенсії?
- Якби вистачало – тут би не стояла, - говорить жінка. - Як не як 82-й рік йде, не завжди й здоров’я маю, щоб на базар вийти.
Коли вирішила їхати до доньки у Петропавлівку, продала свій будиночок на Івано-Франківщині. Сумує зараз за рідним селом, згадує садок, у якому було сім сортів груш.
Тепер же Юстина Юріївна порає город та садок на Петропавлівщині. Дбайливо збирає врожай та заготовляє на зиму.
На торгівельних рядах Юстину Юріївну легко впізнати за її красивою українською вимовою. Вона розповість охоче про свій товар. На прилавку – власноруч заготовлена сушка – яблука та груші; цибуля, часник, насіння кукурудзи, огірків, гороху, помідорів. А ще – солені помідори та перець.
- Беріть, смакуйте, купуйте, - припрошує Юстина Юріївна. – Все смачне, домашнє, якісне, бо готувала для людей від душі.
