У 1980 році нас, 27 першокласників Петропавлівської загальноосвітньої школи, довірили Малєєвій Олені Іванівні. Наша класна мама була безмежно люблячою, турботливою, доброю і в той час вимогливою. Невеличка зростом, завжди охайна, швидка в роботі, життєрадісна – вона встигала все. Усі 4 роки початкової школи, разом із вихователем групи продовженого дня Скляровою Гашею Михайлівною, вони вчили нас не тільки грамоті й рахувати, а бути порядними, чуйними, відповідальними громадянами.
У пам`яті залишився спогад, як кожного ранку ми поспішали назустріч вчительці та намагалися кожен бути першим за право нести її портфель із шкільними зошитами. Олена Іванівна дуже талановита особистість, вчила нас і співати і танцювати. Незабутнім було свято на честь республік-сестер.
Наш клас представляв на той час республіку Грузію та гідно виступив на районній сцені. З концертами відвідували місцеві підприємства та організації. А скільки було походів та екскурсій! Запам`яталися відвідини хлібозаводу. Бачили на власні очі, як механічно замішується тісто, по контейнеру піднімаються форми у піч, як свіжий хліб із хрумкою скоринкою працівники складали на дерев`яні стелажі. Нас пригощали запашними булочками із маком.
Одного разу Олена Іванівна захворіла. І наш дружній клас не залишив її на одинці – цілий день її провідували, ще й смачного борщу разом зварили.
Дуже приємно бачити Олену Іванівну активною та бадьорою. ЇЇ велосипедик впізнає кожен. Гордість переповнює за свою вчительку, коли вона бере участь у виступах хорового колективу «Колос». А ще вона вчила навіть наших діток, молодших братиків та сестричок.
Низький Вам уклін, Олено Іванівно! Бажаємо Вам у Ваш поважний ювілей золотих світанків, молодечого запалу, родинного затишку, душевного спокою та любові.
Вікторія Киця,
від вдячних учнів
