Галині Олександрівні Дзюбі у червні цього року виповнилося 97 років.
До поважних років вона зуміла зберегти бадьорий настрій, ясний розум і почуття гумору. Народилася Галина Олександрівна у 1923 році в родині, де крім неї було ще 12 дітей, але вижило лише сім. Після Другої Світової війни у її батьків лишилося їх троє – дві сестри та один брат. На жаль, доля не подарували їй власних дітей, та все своє життя тітонька Галина присвятила рідним племінникам. Якої життєвої мудрості вона їх навчила, розповідає племінник Віталій.
Дзюба Галина Олександрівна – інвалід дитинства, через перелом ноги ходила лише за допомогою палички. Останні декілька років свого життя майже увесь час прикута до ліжка. Хоча самотужки намагається себе обслуговувати. На подвір’я рідні вивозять бабусю Галю на інвалідному візку. А проживає Галина Дзюба у тій же хаті, де й народилася.
Із самого дитинства, скільки пам’ятає себе Віталій, вона була нянею для своїх чотирьох племінників – дітей старшої сестри. Сестра Галини Олександрівни із чоловіком постійно працювали – зранку і до ночі поралися на колгоспній фермі. А Галина виховувала їхніх діток. Стала для них другою мамою. Найбільше уваги та любові тітонька Галя вклала у племінника Віталія, називала його по-своєму ніжно – Вітька. Сьогодні Віталій із вдячністю згадує своє дитинство і стверджує, шо недарма в народі говорять: добро завжди вертається сторицею. Зараз, коли Галина Олександрівна досягла поважного віку, саме він – любимчик тітоньки – доглядає за нею. І вважає, що це для нього велика честь.
- Своє дитинство пам’ятаю, немов казковий сон, – посміхаючись говорить Віталій. – Увесь світ належав нам, дітлахам: луки, річка, ловля риби та раків і, звісно, веселе купання. Батьки майже увесь час на роботі. А ми, як вітер – швидкі, безтурботні і вільні. Єдина, хто постійно за нами доглядав, це тітка Галя. Вона нас жаліла, любила, виховувала, навчала народної мудрості. Вона присвятила своє життя нам, племінникам. Я був таким непослухом, що годі й казати. Але тітонька знала, як знайти підхід до дітей і особисто до мене.
Галина Олександрівна вчила дітей завжди робити добро і не вчиняти іншим зла. Згадує Віталій, що тітонька лагідно прохала їх: «Дітки, творіть добро, і ніколи не робіть недоброго». Посміхаючись, племінник Галини Олександрівни додає, що він у відповідь тітці, коли ще був малим і не розумів її слів, завжди казав: «Я вже он зробив два добра, більше не буду». А коли і сердилася тітонька Галя на дітей, то тільки по-доброму грозилася лозинкою, і зовсім їх не карала.
Яскраво пам’ятає Віталій один випадок. Як йому було 8 років, в їхній родині святкували весілля – заміж виходила старша сестра. На столи подали домашню вишневу наливку у пляшках з-під ситра. Віталій разом з іншою дітворою бігав навколо весілля. Захотілося пити. Не довго думаючи, схопив зі столу пляшку і почав жадно пити. Коли почав захлинатися, зрозумів, що то був зовсім не лимонад.
- Мабуть, таким чином з раннього віку у мене відбулося пізнання добра і зла, – ділиться спогадами Віталій. – Зараз той випадок згадувати трохи кумедно, але тоді мені було не до сміху. Та й рідним моїм теж. Сестра розповідала, що після того мене немов підмінили: став капризним і неслухняним. І тітка Галя теж була впевнена, то сам Господь показав малому хлопцеві, що існує вибір життєвого шляху.
З часом племінник подорослішав і створив свою власну родину, а тітонька Галя стала допомагати Віталію доглядати за його дітками, пізніше – за онуками. Та й сестри його часто зверталися до неї за допомогою.
Стверджує племінник Віталій, що Галина Олександрівна глибоко віруюча людина. Напевно, тому і дарований їй такий довгий життєвий шлях. Крім того, вона у свої 97 років має світлий розум, добру пам’ять і до сих пір любить співати. От тільки нарікає Галина Олександрівна на зір: вже третій рік поспіль погіршується – не дає їй самостійно читати.
- Я їй підбирав окуляри, щоб читати газети та книги, – говорить Віталій, – Але вона все одно каже, що букви пливуть. Хоча навколо себе бачить і без окулярів. А от слух має відмінний, коли поруч неї хтось говорить, вона завжди прохає не кричати, бо і так добре чує.
Зараз Галина Олександрівна постійно молиться. А ще любить співати українських пісень і жартувати. Розповідає Віталій, що жарти у бабусі Галини дотепні, аж диву дивується – в такому віці мати тонке почуття гумору! Рідні знають, що таким способом Галина Олександрівна створює собі дозвілля і ніколи не скаржиться на долю. Та й впродовж всього життя від неї ніхто ніколи не чув жодної скарги. Хоча скаржитися є на що – пенсійне забезпечення Галина Олександрівна отримала від держави мізерне.
Пані Галина з племінником Віталієм
- Щодня наша бабуся Галя в доброму настрої, – говорить племінник Віталій. – Хто б не прийшов до неї в гості – вона бадьора і усміхнена. Пожартує, повеселить, розпитає як справи. Дай Бог кожному у такому віці так себе почувати. Тітонька Галя справжній приклад людської доброти та щирості.
Віталій з почуттям вдячності запевняє, Галина Олександрівна присвятила все своє життя заради них. Вона стала для племінників прикладом вправної господині. Усіх навичок по господарству навчила їх саме тітонька Галя. Любили племінники смачні страви, які готувала вона для них. До сьогодні Віталій обожнює смажену картоплю в мундирах і тушковану капусту за рецептом тітоньки.
- Смак картоплі в мундирах, яку тітка Галя смажила наступного дня прямо зі шкіркою, вам не передати, – із захопленням говорить Віталій. – Готувати її дуже просто, а смачно як – неперевершено!
У харчуванні Галина Олександрівна віддає перевагу найпростішим домашнім продуктам. Серед її улюблених страв племінник Віталій називає овочі, оладки, куряче м’ясо і ряжанку, приготовану вдома, а ще чай з малиною і м’ятою. А от сучасні ковбаси бабуся Галя не любить.
Дуже радіє Галина Олександрівна, коли племінник вивозить її у візку на прогулянку селом. Оглядаючи навколишню красу, бабуся Галя починає згадувати: де яка вулиця, хто на ній і в якому будинку жив.
Люди часто ставлять питання тим, хто зумів досягнути поважного віку: у чому секрет довголіття? Племінник Віталій на прикладі своєї тітоньки Галини Олександрівни говорить:
- Моя мама теж була довгожителькою – прожила до 95 років. А як прожити довге життя – це, напевно, і не секрет. Головне, як вчила нас тітонька Галя, – робіть людям добро і воно обов’язково повернеться до вас заслуженою винагородою.
