Загинув у небі у збитому ІЛ-79
14 червня 2014 року під Луганськом при посадці був збитий військово-транспортний літак «ІЛ-76». Загинуло 40 десантників і 9 членів екіпажу. Серед загиблих наш земляк Шостак Сергій.
Шостак Сергій народився 19 грудня 1981 року в с. Шевченково Петропавлівського району Дніпропетровської області.
1 вересня 1988 року Сергій пішов до першого класу Брагинівської загальноосвітньої школи.
У класі він мав багато друзів, був товариським, брав активну участь у житті класу та школи, завжди був щирим та доброзичливим.
У школі любив уроки фізики, хімії, фізичного виховання. Був учасником спортивних шкільних та районних змагань.
Справжні чоловічі риси йому притаманні ще з юнацьких років: серйозність, старанність, самостійність та відповідальність.
На літніх канікулах працював у колгоспі, брав участь у суспільно-корисній праці. Він був наполегливий і не боявся ніякої роботи, належав до тієї категорії людей, які завжди доводять розпочату справу до кінця.
Батько Сергія відомий майстер годинників, тому хлопець допомагав йому лагодити механізми, любив подивитися на все, що можливо було розкрутити. З часом ремонт техніки став хобі Сергія.
У 1999 році Сергій закінчив школу та відразу взявся за працю: разом з батьком став механізатором у колгоспі.
В 2000 році призваний на строкову військову службу. Сумлінно вивчав військову справу, зразково виконував свої службові обов’язки і отримав звання старшого солдата. Він завжди був готовий до виконання завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності.
Під час служби зустрів своє кохання – майбутню дружину Риту.
В 2001 році звільнився в запас і подальшу долю пов’язав з професією шахтаря. Був кваліфікованим працівником, який добре знав електрообладнання та механізми, багато уваги приділяв питанням техніки безпеки і підвищення свого професійного рівня. Завдяки його майстерності ділянка, на якій він працював, постійно виконувала виробничі завдання і вважалася однією з кращих в шахтоуправлінні.
Сергій Шостак став наставником і прикладом для молодих колег. У колективі про Сергія відгукувалися як про працелюбного і душевного хлопця, він був хорошим сім'янином. Його хобі – електрика, на дозвіллі займався ремонтами побутової техніки. За словами його друзів і колег, у нього була «легка рука» професіонала.
В 2003 році народився маленький ангелочок – донечка Даша, на яку так чекав тато. Він мав особливий зв’язок з донечкою, напевно тому перше слово, яке вона вимовила, "тато". Увесь вільний час батько присвячував своїй маленькій дівчинці, а вона завжди була поруч. Дівчинка була справжньою помічницею для тата.
В 2011 році народилася друга донька Ксенія. Ця подія для Сергія стала важливою – гордість батька за те, що має двох донечок, яких дуже любив.
23 березня 2014 року Сергій мобілізований до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Збройних Сил України. Без вагань одягнув військову форму та пішов захищати свою Батьківщину.
Загинув 14 червня 2014 року в військово-транспортному літаку ІЛ-76, який був збитий терористами при заході на посадку в аеропорт міста Луганська.
Указом Президента України №543/2014 від 20 червня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» посмертно.
12 травня 2016 року на честь вшанування пам’яті героя-десантника на фасаді Богинівської ЗОШ Петропавлівського район встановлено меморіальну дошку, в якій навчався військовослужбовець.
Минають роки, але пам'ять про героя живе. Батьки, рідні, друзі, вчителі та односельчани досі згадують Сергія як доброго, привітного, чуйного чоловіка, справжнього сім’янина та гарного професіонала. А для своїх донечок він назавжди залишиться героєм, який віддав своє життя за їх майбутнє та майбутнє нашої країни.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТА СЛАВА ГЕРОЮ! Десантники не помирають - вони йдуть у небо...
