Степан Дейнеко
Про що ж писав своїм рідним воїн?
У шкільному музеї окрема експозиція присвячена льотчику-герою. Серед матеріалів листи з фронту, фотографії , листи однополчан, з якими вели переписку учні нашої школи. Пожовклі вирізки з газет, читаю листи від однополчан, вдивляюсь в світле відкрите обличчя нашого земляка.
З біографії С.П.Дейнека
Народився С.П.Дейнека у селі Хороше 1918 року
…Мрією про літаки марили хлопчаки передвоєнних літ. Та не кожному щастило отримати путівку у військове льотне училище, пройти випробовування, щоб обрати авіацію справою свого життя. Та Степанова мрія здійснилась. Перед війною закінчив 7 класів сільської школи, працював на заводі слюсарем, і у числі кращих був направлений у військове училище, а по закінченні отримав звання старшого льотчика.
Степан Петрович розпочав війну у 367 нічному бомбардувальному полку. Брав участь в розгромі німецьких військ під Москвою, Сталінградом, на Курській дузі. Нагороджений двома орденами Червоного прапора, орденом Вітчизняної війни.
Взимку з 1941- 1942 рік підтримував дії наземних військ і кораблів Чорноморського флоту. Немало було здійснено нічних вильотів у Крим для висадження парашутно-десантних підрозділів і вантажів, призначених кримським партизанам.
Здійснив 200 бойових вильотів, знищив 24 літаки, 18 танків, 14 складів військової техніки, 30 зенітних гармат…
У музеї зберігається копія Наказу від 5 травня 1943 року про удостоєння вищої Державної нагороди Героя Радянського Союзу та нагородження медаллю «Золота Зірка» Степана Петровича Дейнека.
15 лютого 1944 року екіпаж С.П.Дейнеки бомбардував залізницю станції Владиславівка Кримської області. У запеклому бою літак пронизав ворожий снаряд. Екіпаж загинув. Було Степану Петровичу 26 років.
У музеї Хорошівської школи
Зберігаються у музеї листи друзів Степана Петровича:
«Він був прекрасним товаришем, дисциплінованим льотчиком. А у хвилини відпочинку любив співати і танцювати….», «Завжди усміхнений, високого зросту, з військовою виправкою», «Був відмінним командиром, суворим і вимогливим. Але завжди турбувався про життя кожного…»
Однополчанин М. Семенов написав про останній виліт нашого земляка:
«У той самий останній політ Степанів літак, як завжди, піднявся першим, за ним злетіла за інтервалом дві-три хвилини решта ескадрильї. Метеорологічні умови – складніших не треба. Деякі екіпажі не змогли з цієї причини виконати своє завдання і повернулися на аеродром. Командир же дійшов до цілі і влучив її. Я знав: він не міг не виконати завдання. Таким вже він був!..»
Хорошани свято шануємо пам'ять нашого героя-земляка. Іменем Степана Дейнеки названа вулиця у селі. Щорічно 15 лютого, у день його героїчної загибелі, в школі проводиться лінійка пам’яті. У Петропавлівському районі щорічно проводяться змагання з футболу на Кубок Героя Радянського Союзу С.П. Дейнеки. Коротке життя-подвиг мужньої сильної людини.
