Оточити увагою людей поважного віку, висловити свою увагу і любов, привітати із найважливішим для них святом – Днем Перемоги – таку мету собі ставить ветеранська організація Миколаївської громади. Приємно відчувати, що виконком Миколаївської ОТГ піклується про людей старшого покоління і підтримує їх.
Все менше стає тих, хто пройшов дорогами Другої світової війни. На території села Миколаївки проживає один ветеран війни - Козлов Михайло Іванович. Лишилися солдатські вдови та один в’язень концтабору. Щороку до річниці Перемоги виконком Миколаївської сільської ради готує для них привітання та подарунки у вигляді матеріальної винагороди. Цьогоріч не маємо змоги особисто відвідати цих людей, але подарунки вони отримали: ветеран війни - 5 тис грн, а інші категорії – по 2 тис. грн.
Козлов Михайло Іванович
Не забуваємо тих,
чиєю ціною завойовано мир
На сільських кладовищах Миколаївки знаходяться могили невідомих солдатів. Цього року коштами громади були встановлені два пам’ятника на цих могилах.
У нас є таке місце, яке називають Турова могила. Ще з війни там поховані солдати, ні прізвищ, ні імен ніхто не знав. Лишилася тільки розповідь очевидців тих далеких днів. Розповідає Василенко Любов Дем’янівна:
- Добре пам’ятаю той день. Ми, Хорошилови, жили на краю села, майже біля дороги. Тато був на фронті. Мама одна із чотирма дітьми. Мені було тоді 12 років. Весь день дорогою йшла техніка, стріляли - наші відступали. Ввечері до нас солдати занесли трьох поранених: медсестру і двох солдатів. Одному було 18 років, а іншому близько 50. Ті, що принесли поранених, попрохали, щоб у нас вони побули до завтра, а потім вони прийдуть і заберуть їх. Мама дуже боялася, щоб німці не взнали. Якби дізналися, покарали б усіх. Та, слава Богу, минулося. Ніхто не навідався. Та й поранені солдати до ранку не дожили. Лишилася лише медсестра. Вранці військові прийшли за товаришами, побачивши, що вони померли від ран, загорнули двох у одну шинель та так і поховали.
Так і стояла у стороні від кладовища могила. Доглядали за могилою спочатку школярі восьмирічної школи. А потім Геннадій Крикун поставив пам’ятник та доглядає за могилою невідомих солдатів.
Подібну історію переповідають ще про дві могили невідомих солдатів на іншому кладовищі, яке у нас називають Сидоренкове. У війну мати з донькою Запорожченко підібрали після бою й заховали двох солдатів. Близько 20 років за могилами доглядала Олена Михайлівна Мельнікова: прибирала, зробила огорожу, насаджувала квіти та щороку приходила на День Перемоги.
Цього року на могилах невідомих солдатів встановили пам‘ятники коштами Миколаївської ОТГ.
Все менше стає й тих, хто у дитячих роках пережив війну. На території нашого села проживає 80 жителів категорії «діти війни». Ці люди щороку приходили до Меморіала загиблим землякам. Цього року такої можливості немає.
Щоб не забулися важливі сторінки нашої історії, щоб пам’ятали діти і онуки, відділ культури громади ініціював проведення онлайн-марафону пам’яті. 8 травня, в День пам’яті та примирення звучатимуть спогади учасників війни та очевидців, демонструватиметься фотогалерея портретів ветеранів із усієї громади.
У День Перемоги, 9 травня силами учасників творчих колективів пройде онлайн-концерт.
Ми пам’ятаємо про подвиг нашого народу, і цю пам’ять передамо нашим онукам та правнукам заради світлого мирного майбуття.
Любов Федоренко, голова ради ветеранів Миколаївської ОТГ
